24 лютого могло стати кінцем світу, який ми всі знаємо. Світу правил. Правил, які мають захищати життя.
Наш спротив за підтримки партнерів призупинив руйнування цієї системи – світового порядку, заснованого на правилах.
2024 рік повинен стати часом повного відновлення світового порядку, заснованого на правилах.
Пані та панове!
Не правила, які визначають життя світу, мають залишитися вчорашнім днем, а така Росія, яка не визнає правил, має залишитись у минулому. І ми можемо це забезпечити. Не просто роблячи щось. А роблячи все необхідне.
Зараз на конференції представлені різні частини світу та багато націй. І серед нас немає тих, кому війна, що триває у Європі, не загрожує. Ця війна визначає більше, ніж місце України чи всієї Європи у світі. Це війна Росії проти будь-яких правил взагалі.
Але чи довго світ дозволить Росії бути такою? Це сьогодні головне питання.
Що довше триває ця російська агресія проти світового порядку, заснованого на правилах, то більші зміни провокуються.
Можливо, людям доведеться жити у світі, де локальні війни не залишатимуться тільки локальними. Будь-який спалах війни ризикуватиме перетворитися на глобальну катастрофу.
Можливо, перетворення їжі чи міграції на зброю зламає наявні регіональні баланси та підірве багато політичних систем. І не лише у Європі, а й на Близькому Сході, в Африці, в Америках.
Можливо, Європа – перед часами, коли питання про застосування 5-ї статті договору про НАТО буде питанням узагалі не до Вашингтона, а саме до європейських столиць.
Таких «можливо» – сотні. 23 лютого 2022 року їх усіх іще не було. Тепер вони – частина реальності. І чого немає в цій реальності? Безпеки. Ані для найбільших, ані для найменших держав. Ми повинні зробити безпеку знову реальністю.
Пані та панове!
Чи готові ви залишити все, що цінуєте в житті, у вчорашньому світі? Українці на це не підуть! Така наша відповідь. 2024 рік вимагає вашої відповіді. Кожного у світі.
Якщо зараз не діяти, наступні роки Путін зуміє зробити катастрофічними і для інших народів. Розвідки про це знають.
Україна зламала вже багато міфів, якими Росія намагалася затуманити реальність і яким світ, на жаль, вірив. Міф про те, що Росія нібито може захопити іншу країну за кілька днів або тижнів, коли захоче. Українці стоять уже 724 дні. 724 дні!
Чи повірили б ви 725 днів тому, що таке взагалі можливо?
Ми зруйнували й інший божевільний міф Росії про те, що Україна нібито «несправжня країна». Це саме в Росії почався масштабний заколот, що призвів до захоплення міст, внутрішніх боїв і збройного маршу на Москву. Це типова ознака несправжньої держави.
Розбито міф і про те, що російська зброя нібито має якусь перевагу над західною зброєю. Фактично за всіма параметрами Росія гірша. Тому Путін уперше в історії Росії поклонився Ірану та Північній Кореї заради допомоги.
Був міф про те, що Європа занадто слабка, щоб захищатися. Натомість Європа стала глобальною силою та долає залежності від Росії. Зараз Європа демонструє, що нашу з вами спільноту недарма назвали євроатлантичною. Це два береги. Майже 80 років недопущення континентальної війни у Європі спиралося на силу американського берега. Зараз бачимо, що європейський берег здатен бути силою, яка не допускає хаосу. Кожна зі створених нами оборонних коаліцій це доводить. Кожна з підписаних безпекових угод це впроваджує. Вже маємо таку угоду зі Сполученим Королівством. І я вдячний за безпекову угоду з Німеччиною, яку ми підписали напередодні в Берліні з Олафом. У Парижі з Еммануелем підписано безпекову угоду між Україною та Францією. І це лише старт реалізації домовленостей на основі безпекової декларації «Групи семи».
Нам дуже довго говорили: «Ідіть до Путіна, щоб він дав можливість відновити рух товарів Чорним морем». Нашим Чорним морем. Але ми зробили це без Путіна. Понад 23 мільйони тонн вантажів транспортовано Чорним морем та українським експортним коридором. Від початку цього року вже є нормальний рух вантажів до Китаю, Іспанії, Єгипту, Туреччини, Італії, Пакистану, Нідерландів, Тунісу, Лівії та інших країн.
Дехто стверджував, що проти російських ракет нібито не буває дієвого захисту. Ми знаємо точно – усі ми: за наявності достатньої кількості «петріотів» та деяких інших західних систем ППО можна збити будь-які російські ракети. І якщо систем ППО в Україні буде достатньо, ми зможемо повернути додому мільйони українців, мільйони наших людей, мільйони наших біженців. І дякую вам за ваше ставлення в усіх ваших країнах до наших людей. Спасибі вам величезне! Але я сподіваюся, що вони повернуться. Ми зробимо все для цього. І, звичайно, наша економіка зможе повернути незалежність від зовнішньої підтримки.
Українці довели, що здатні примушувати Росію відступати, здатні відновлювати правила. І цим ми не залишаємо абсолютно нічого від ключового російського міфу – міфу про те, що Україна нібито не може перемогти в цій війні. Ми можемо повертати нашу землю. І Путін може програвати. І це вже не раз було на полі бою. Наші дії обмежені лише достатністю та далекобійністю нашої сили. Тобто тим, що залежить не від нас. І ситуація в Авдіївці є підтвердженням цього.
Дорогі друзі!
На жаль, тримання України у штучних дефіцитах зброї, зокрема в дефіциті артилерії й далекобійності, дає змогу Путіну адаптуватися до наявної інтенсивності війни. Це самопослаблення демократії з плином часу нівелює досягнуті нами спільні успіхи.
Росія має лише одну суто свою воєнну перевагу на цей час, а саме – повне знецінення людського життя. Постійні російські «мʼясні штурми» це доводять.
Міжнародне потурання відсутності верховенства права в Росії після 1991 року та путінська політика керованої бідності призвели до того, що життя людини для російської держави нічого не варте.
На додачу до цього багатолітня самоізоляція Путіна та його безкарність призвели до його повної деградації. Абсолютної. Він уже відкрито виправдовує Гітлера, знімаючи з нього відповідальність за Другу світову війну. Він зробив геноцид нашого народу просто ординарною частиною своєї політики. Путін вбиває, кого захоче – чи то лідера опозиції, чи будь-кого іншого, хто здається саме йому ціллю. Після вбивства Олексія Навального просто абсурдно сприймати Путіна як нібито легітимного главу російської держави. Це відморозок, який зберігає владу завдяки корупції та насильству. Приїжджати до нього на так звану інавгурацію, тиснути його руку, вважати його рівним собі – це зневажати саму природу політичної влади.
Можна по-різному ставитися до міжнародних інституцій, але ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Путіна у справі про викрадення й насильницьку депортацію дітей з України очевидно демонструє, де має закінчитися так звана кар’єра Путіна. Попереду в нього лише два варіанти: опинитися на лаві підсудних у Гаазі або бути вбитим кимось із його ж поплічників, які зараз убивають для нього.
Знищити джерело воєн та дестабілізацій – наше ключове завдання. Це чесно.
Перше. Ми всі повинні робити не щось, а все можливе для поразки агресора. Будь ласка, пам’ятайте всі, що диктатори на канікули не йдуть. Ненависть не знає пауз. Ворожа артилерія не замовкає через процедурні негаразди. Воїни, які протистоять агресору, потребують достатньої сили.
Друге. Не варто боятися, що Путін програє. Путін – це загроза для всіх вільних народів. І так – для тих, хто ще не чув: Путін – це монстр, який вторгся в Україну та вбив тисячі й тисячі людей, викрав і депортував щонайменше десятки тисяч українських дітей. Але це ще не все.
Путін вирізав чеченців і сирійців, вторгся в Грузію, наказав страчувати своїх опонентів як за стінами Кремля, так і в центрі Лондона та Берліна. І так, буквально вчора він намагався надіслати нам усім чіткий сигнал, коли відкрилася Мюнхенська конференція з безпеки: Путін убив іще одного лідера опозиції.
Тому, будь ласка, не варто боятися, що Путін програє і його режим впаде. Натомість працюймо разом, щоб зруйнувати те, за що він виступає. Це його доля – програти, а не доля світового порядку, заснованого на правилах, – зникнути.
Якщо ми не переможемо Путіна зараз, зрештою не матиме значення, хто буде Президентом Росії. Тому що кожен новий російський диктатор пам’ятатиме, як утримувати владу, анексуючи землі інших народів, убиваючи опонентів і руйнуючи світовий порядок. Якщо це станеться, Європа, Центральна Азія й увесь світ будуть дуже темним місцем.
Третє. Треба закрити всі дірки у санкціях проти Росії. І не має бути таких галузей економіки Росії, які залучені до її агресії, але вільні від санкцій. Це стосується передусім атомної галузі. І російські активи, які вже заморожені, мають бути конфісковані. І треба йти далі – знайти, заморозити та надійно пацифікувати кожен долар із накопичених Путіним та його друзями.
Четверте. Зло ніколи не візьме гору, якщо сили добра об’єднані та діють узгоджено. Історія не раз це доводила, коли імперії зла й тиранії, які здавалися вічними, розсипалися буквально на очах. І це збільшувало простір свободи у світі. І це було то успішніше, що сміливішою та активнішою була Америка разом з іншими на правильному боці історії. Світ уже давно був би поділений між мріями кількох диктатур, якби не американська мрія, яка завжди залишала достатній простір для людських мрій. Важливі рішення, які ухвалюються в єдності всього світу, включно зі США.
І, нарешті, пʼяте. Путін має бути позбавлений будь-якої можливості маніпулювати будь-ким у світі, щоб сковувати активність інших.
Світ має документ, що визначає основні правила співжиття народів. Це Статут ООН. Росія зневажає його. Україна запропонувала світу Формулу миру, яка заснована саме на принципах і нормах Статуту ООН. Нам вдалося об’єднати представників усіх частин світу в роботі щодо Формули миру та напрацювати конкретику щодо організації першого Глобального саміту миру. Саміт запланований у Швейцарії. І саме там світ має визначитись, як відновити повну силу світового порядку, заснованого на правилах і майже зруйнованого Росією.
Будь ласка, не питайте Україну, коли закінчиться війна. Питайте в себе, чому Путін досі здатний її продовжувати.
Щиро дякую за запрошення. Дякую за увагу й за кожен прояв підтримки нашої держави, нашого народу, наших дітей!
Прошу, будьте вдячними нашим воїнам.
І хай наш світ, заснований на правилах, ніколи не стане вчорашнім.
Слава Україні!
