Дуже дякую.
Дякую за ваші добрі слова.
Дякую за ваші слова, за вашу підтримку!
Ciao Italia! Дуже радий вас усіх бачити та вже вдруге брати участь у вашому форумі Ambrosetti.
В мене є кілька думок, а потім ми поспілкуємося. Я знаю, що ви хочете поставити кілька запитань. Передусім чи можна я почну зі свого запитання?
Чи могли б ви уявити ще кілька років тому, що важливою новиною може бути повідомлення про судно, яке пройшло Чорним морем до Босфору?
Здавалося б, у цьому не може бути жодної новини. І це має бути буденністю. Але це доводиться робити буденністю.
Україна повертає Чорноморському регіону реальну свободу мореплавства. Ми як держава це робимо, в також компанії, бізнеси, які представляють різні держави. Різні власники суден.
Вже друге судно, яке було заблоковане в наших портах російською агресією, пройшло новим коридором у західній частині Чорного моря. І зараз балкер із вантажем сталі для споживачів у Африці вже в Середземноморському регіоні.
Чому я починаю із цього прикладу? Бо цей, як може здаватися, невеличкий приклад ілюструє дуже-дуже важливу істину, а саме – наскільки важлива сила рішення. І політичного, і бізнесового. Справжня сила.
Коли ти бачиш, що треба зробити. Коли ти наважуєшся діяти. І коли ти дієш так, що це твоє лідерство дає змогу й іншим бути більш лідерськими.
І коли я це кажу, я кажу, зокрема, про Італію. Бо жодного дня, коли ми співпрацювали з вами, з вашою державою, з вашим урядом, із Джорджею, з італійськими компаніями, я не сумнівався в тому, що італійські рішення будуть сильними.
Італія підтримала нас в обороні, зокрема дуже важливою системою ППО. Потужною SAMP-Т.
Італія підтримала нас політично, зокрема в ЄС, підтримала наш кандидатський статус.
Італія підтримала нас безпековими гарантіями, зокрема підписала разом з усією «Групою семи» декларацію про Україну.
Наступний рік – час головування Італії в «Групі семи». І я не сумніваюся, що цей час дасть сильні рішення не лише для нашої спільної безпеки, не лише для всієї нашої Європи, а й глобально.
І ми всі бачимо, чому й кому ми опонуємо. З ким має справу наша з вами сила.
З того боку, за лінією нашого фронту, сили немає, там тільки підлість і запаси зброї.
Хіба є якась сила в тому, що Росія обстрілює ракетами мирні міста? Або скидає керовані авіабомби на школи?
Росія цим не демонструє своєї сили. Навпаки. Це злочини того, хто боїться, що вже все програв. Усвідомлює це. Але поки не визнає.
Хіба є якась сила в тому, щоб ударити ракетою по літаку зі своїм конкурентом? А самому при цьому боятися вилетіти з території Росії в будь-яку державу. Та й по своїй державі їздити виключно на броньованому потягу. Хоча це закономірність. Бо якщо один терорист вбиває іншого терориста в такій державі, то знайдеться третій.
Коли ми дивимося на Росію після всього цього, ми не бачимо нічого, окрім слабкості.
І навіть зараз, коли вони намагаються додати хаосу в Африку, вони не демонструють свою силу. Російські найманці в Африці – це спроба відволікти світ від того, чим стала сьогоднішня Росія.
Терор не прикриває слабкість – лише завдає болю. Сила робить геть інше.
Сила завжди прибирає хаос. Не примножує його. Сила завжди захищає свою землю, а не хапається за чуже. Сила в тому, що ти поважаєш себе, а тебе реально поважають інші, тебе поважає твій народ, тебе поважають інші народи. І з тобою через це, через цю повагу, спілкуються, а не через те, що в тебе ядерна зброя.
Сила – коли вона справжня – несе не війну, а мир. Мир буде нашим із вами результатом. Бо в нас є сила.
Дякую, Італіє!
Слава Україні!
