Піцу часто називають фаст-фудом, вважають італійським винаходом і люблять до божевілля. Рішення замовити піцу в Чернівцях стане справжньою знахідкою для безлічі людей, адже це чудова можливість смачно поїсти не відриваючись від процесу. Популярність коржів, покритих соусом, сиром і різноманітними начинками, переступила всі мислимі межі, зробивши їх стравою №1 в усьому світі. Дивно, як багато міфів пов’язано з цією невигадливою закускою, тоді як цікаві та правдиві факти про піцу відомі не всім.

Почнемо з того, що страва відноситься до середземноморської кухні, а значить, не дивлячись на швидкість приготування, не може бути поставлено в один ряд зі снеками, бургерами, картоплею фрі та іншою «шкідливою» їжею. Справжня, спечена за всіма правилами піца – не фаст-фуд, а корисний для здоров’я і талії делікатес. Саме тому, доставка піци має значно більший попит, ніж страви фаст-фуду. І придумали її не італійці, хоча ця нація зробила чимало для удосконалення та популяризації продукту. Щоб остаточно вибратися з «тенет помилок», доведеться звернутися до історії.

Як і коли з’явилася піца?

Випічка з прісного тіста з різноманітними добавками існувала ще за часів неоліту. На думку вчених, стародавні люди присмачували хліб їстівними рослинами, щоб він був смачніше і ароматніше. В епоху античності стали робити круглі плоскі коржі plakuntos, на які викладали:

• цибулю;

• часник;

• сезонні овочі;

• зелень;

• сир.

Зверху піцу поливали оливковою олією. Закуска виходила неймовірно зручною для мандрівників – відразу тарілка і гарнір, нічого зайвого. Про неї згадував у своїх працях давньогрецький філософ Платон. Саме грецька страва plakuntos вважається прообразом сучасної піци.

Ідею коржів запозичили у еллінів римляни, що додали до скромної начинки нарізане м’ясо, мед, сухі прянощі і горіхи. Згідно з іншою версією, імперські легіонери привезли рецепт страви, яка отримала назву «picea», з палестинських земель. Сталося це приблизно 2000 років тому.

Аж до XVI століття, відкриті коржі з начинкою пекли по одній і тій же технології, причому не тільки в Римі, але і в інших країнах Середземномор’я. Аналогом «picea» вважається фокачча у етрусків, пиріг кока з Каталонії, а також балканська Лєпіна з каймаком (вершковим сиром) і овочами. Не було єдиного стандарту на використовувані інгредієнти, кожна господиня додавала до тіста те, що було під рукою. Але незмінними складовими залишалися сир і оливкова олія, так як і в піцах із асортименту https://lapiec-pizza.cv.ua/.

У середньовіччі щось подібне піці готували вікінги, викладаючи на сире тісто м’ясо, рибу, сир і приправи, а потім запікали все це на каменях. Норвежці досі претендують на звання першовідкривачів легендарної випічки, змагаючись за цю честь з італійцями. Про роль древніх греків широкий загал сьогодні взагалі нічого не знає.