Мешканець Берегова зібрав понад 3000 дзвіночків і увійшов до Книги рекордів (фото)

У понеділок 21 грудня, до закарпатського Берегова приїхали експерти Книги рекордів України, щоб зафіксувати рекорд за кількістю зібраних сувенірних дзвіночків.

 

Берегівчанин Олександр Роман зібрав найбільшу в Україні колекцію дзвіночків. Лана Вєтрова – керівник національного реєстру України, разом з колегами перерахували   зібрані берегівським колекціонером дзвіночки і вручили Олександру відповідний сертифікат. Віднині рекорд «Найбільша колекція сувенірних дзвіночків» внесено до Книги рекордів України і автором рекорду є Олександр Роман.
Ми розпитали Олександра Романа про його захоплення.

– Олександре, з чого все починалося, як виникла ідея колекціонувати дзвіночки?

– Це сталося десять років тому. Я є палким вболівальником біатлону і часто відвідую змагання на етапах Кубка Світу по всій Європі. Одного разу я поїхав на автомобілі на етап аж до Норвегії і там вирішив придбати як сувеніри декілька дзвіночків. Коли їхав зі змагань додому, то проїжджав іншими країнами, де також зупинявся і придбав декілька дзвіночків. Згодом були ще багато інших поїздок і якось так сталося, що я привозив дзвіночки і звідтам. Ось так назбиралося кілька десятків дзвіночків з різних країн.

– І тоді виникла ідея зібрати велику колекцію?..

– Зовсім ні, у мене не було ідеї зібрати велику колекцію, а просто чомусь вирішив привозити дзвіночки з тих країн, де я буду бувати. А потім так сталося, що у мене було по декілька однакових дзвіночків і я вирішив глянути в інтернеті, чи є хтось таких, хто збирає дзвіночки і так я знайшов декілька колекціонерів у різних державах світу і з деким поміняв свої однакові дзвіночки. І лише після 4-5 років такого «пасивного» збирання я побачив телесюжет про жінку з Сумщини, яка збирає дзвіночки і у неї були різні дзвіночки: і керамічні, і металеві. Особливого азарту після цього репортажу не було, але пізніше я порахував, що, в принципі, у мене вже майже тисяча дзвіночків і я спокійно вже тоді мав не менше дзвіночків, ніж у тієї жінки. При цьому, я не збирав керамічні дзвіночки, а лише металеві. Ну і тоді у мене вже виникло бажання більш серйозно зайнятися колекцією. Я почав привозити більше дзвіночків привозити з поїздок, більше спілкувався з колекціонерами…

– А були поїздки в інші країни спеціально за дзвіночками?

– Так, безумовно. У мене була поїздка по Балканам, коли я за одну поїздку зробив 11 перетинів державних кордонів. Були поїздки Європою, коли поїхав через Угорщину до Австрії, а потім Німеччина, Люксембург, Франція, Бельгія, Голландія… Були поїздки в екзотичні країни. Одним словом, лише Європу я об’їхав з півночі до півдня і із заходу на схід.

 

– Коли ти зрозумів, що вже можеш звертатися до Книги рекордів України для фіксації твого рекорду?

– Сталося так, що я збирав дзвіночки, але не рахував їх. Одного разу я порахував і їх було стільки, що вже двічі перевищувала зафіксований на той час рекорд. Навіть тоді я ще не відразу вирішив, що можна було б зафіксувати свій рекорд. Одного разу я сів і подумав, яка ж кінцева мета мого колекціонування. І тоді я вирішив, що варто рекорд зафіксувати і вирішувати, що робити з колекцією далі.

– Ну от рекорд нарешті зафіксовано. І що далі? Ти будеш і далі колекціонувати дзвіночки, або вигадаєш щось інше? Не настане порожнеча? Що взагалі буде з цією колекцією?

– Ну у мене вже є навіть пропозиція від деяких колекціонерів, які готові купити у мене всю колекцію навіть з сертифікатом. Інший варіант розвитку – це бажання створити власний сайт колекції і потрапити на туристичну карту України і, власне, Закарпаття. Щоб, можливо, моя колекція приваблювала чим більше туристів у Берегово, зокрема.

– Розмова з керівниками Берегова вже була про це? Адже колекція може стати дійсно родзинкою і для неї потрібне відповідне приміщення і деякий інформаційний матеріал.

– Ну розмови з керівниками міста про це ще не було. В принципі, я очікував сьогоднішнього рішення експертної комісії. Зараз я вже отримав сертифікат і вже є з чим приходити на розмову. Ну і чи буду я ще збирати дзвіночки, звичайно ж, буду. Є куди рухатися, наприклад Книга рекордів Гіннеса   (посміхається).

– А як твоя сім’я відноситься до того, що ти колекціонуєш дзвіночки? Це ж забирає багато місця в помешканні та й немалі кошти витрачаються…

– Щодо витрат на колекціонування, то, звичайно ж, вони немалі. Але є різні варіанти того, як мені діставалися різні екземпляри дзвіночків. Наприклад, я знайшов в інтернеті колекціонера поштових марок з Пакистану. Йому потрібні були поштові марки з України. Я вислав йому якісь марки, які можна придбати просто на пошті, а він вислав мені декілька дзвіночків своєї країни. І таких подібних обмінів у мене було немало. Всього у моїй колекції дзвіночки зі 163 країн світу, але я ж не був у всіх цих країнах.
Ну а щодо того, як до колекціонування ставиться сім’я, то у мене дуже демократично налаштована дружина, яка багато що терпить і за це я їй вдячний.

rionews

clipnews