Потрібно повернути Ратушняка.
Я уважно спостерігаю за кампанією в Ужгороді й особливу увагу звертаю на соціальні мережі. Кандидати в депутати та на голову міста витрачають шалені кошти на піар у соцмережах, і при цьому не просто не продукують власних бачень та програм, а безглуздо вдаються до дешевих маніпуляцій. Зокрема, публікуючи якісь соцопитування, або розміщують відео з собою таким розумним, а під відео купа коментарів цілої армії штучно створених профілів.
Звичайно ж, хтось може повестися на цей дешевий популізм, але давайте реально оцінимо ситуацію і зробимо висновок. Протягом п’яти років в Ужгороді заправляла примітивна команда, яка мала одну мету — вичавити з міста побільше коштів для власних кишень. Нинішня влада аж злякалася того, яким був величезний бюджет. Про такий бюджет могли лише мріяти попередні мери. Але жага влади Ужгорода до грошей була безмежною. І вони вводили компенсацію за пасажирські перевезення більшу, ніж, до прикладу, у Львові, або в рази більшу, ніж у більшості міст України. І при цьому вартість на перевезення у нас вища.
Чому це робилося? Та щоб поповнити бюджет приватних перевізників, які належать родині мера. От і все.
А що вже казати про реконструкції та ремонти доріг та тротуарів. Там навіть прокурори бралися за голову, коли бачили, у яких масштабах розкрадаються бюджетні кошти. Зараз вся комунальна мафія Ужгорода під криміналом. Візьміть хоча би схеми з відмивання коштів на доріжці на Слов’янській набережній. Замість того, щоб заасфальтувати доріжку за 2 млн. грн., наша влада умудрилася лише половину доріжки заасфальтувати, а половину… закласти бруківкою, яка обійшлася платникам податків Ужгорода у 12 млн. грн.
І таких прикладів багато. І навіть дивно, що правоохоронці не займаються крадіжкою андезитових бордюрів та бруківки і заміною їх на крихку цементну бруківку. Хіба не зрозуміло, що це подвійна крадіжка?
І при цьому всьому мер Ужгорода Андріїв залишає за собою так і незакінчений ремонт площі Петефі, на який пішло 80 мільйонів гривень народних коштів. На Капушанській навіть техніки не видно і вона вже давно стоїть розритою. По місту купа бічних вулиць узагалі грунтові, а мікрорайон Боздош — без доріг.
А все через те, що у мера немає стратегічного мислення. Реалізуються лише ті проекти, які можуть принести йому приватний зиск. Той так і не вирішив головні питання міста — утилізація сміття, кладовище, водоочищення.
Тому звертаюся до ужгородців, щоб вони більше не помилялися. Місту потрібен той, хто може вирішувати глобальні питання. Той, хто є далекоглядним. Той, хто має силу волі й міцний характер. Той, хто не дасть розгулятися комунальній мафії і приструнить казнокрадів.
Таким я бачу Сергія Ратушняка. Вже досить експериментувати над Ужгородом. Ужгороду потрібен господар! Сподіваюся, що цього разу ужгородці вже не помиляться.
З повагою, Арсен Терлецький, інженер-технолог, кандидат технічних наук
