Насамперед дати собі секунду на роздуми. Подивитися, чи немає поруч рятувального засобу? Ним може бути все, що збільшить плавучість людини і що ви в змозі до неї докинути. Рятувальний круг можна кинути на 20—25 метрів.
Якщо ви кинулися на допомогу, то треба максимально враховувати плин води, вітер, відстань до берега і т. д. Наближаючись, намагайтеся заспокоїти і підбадьорити плавця, що вибився із сил. Якщо це вдалося і він може контролювати себе, то повинен триматися за плечі рятувальника. Якщо ж не контролює своїх дій – поводитися з ним треба жорстко й безцеремонно.
Підпливши до потопаючого, треба пірнути під нього й одним із прийомів захоплення транспортувати до берега.
У випадку, якщо потопаючому вдалося схопити вас за руки, ноги або шию, звільняйтеся і негайно пірнайте. Інстинкт самозбереження змусить потерпілого вас відпустити. Якщо ж він уже занурився у воду, не припиняйте спроб знайти його там. Коли потерпілого витягнуто на берег, основну увагу слід звернути на колір шкіри, дихання, серцеву діяльність, рефлекси очей, ширину зіниць.
Допомога надається залежно від його стану. Якщо у потерпілого зіниці звужені, то людина непритомна і штучного дихання робити не треба, а лише треба дати вдихнути нашатирного спирту і поплескати по щоках. Якщо ж пульс відсутній, дихання немає, зіниці розширені, не реагують, то приступати до надання допомоги треба якнайшвидше.
Якщо постраждалий не подає ознак життя, це ще не означає, що все вже безнадійно. Доти, поки є хоч найменший шанс зберегти життя людині, треба проводити заходи щодо її рятування.
Рот і ніс потерпілого можуть бути забиті тванню або піском, їх треба негайно прочистити (пальцями, повернувши голову людини набік).
Потім покладіть її животом на своє коліно (голову постраждалого звісити) і, сильно натиснувши, виплесніть воду зі шлунка і дихальних шляхів.
Усе це треба робити швидко: покласти постраждалого на спину, розстебнути, якщо є, одяг (пояс і верхні ґудзики) й почати робити штучне дихання.
Станьте на коліна зліва, максимально відкиньте назад голову потерпілого (це дуже важливо!) і, відтягнувши щелепу вниз, розтуліть йому рота.
Зробіть глибокий вдих, прикладіть свої губи до його уст (рекомендується через хустинку або марлю) і з силою вдихніть у нього повітря. Ніздрі постраждалого при цьому слід затиснути рукою, Вдих відбудеться самостійно.
Якщо в людини не б’ється серце, штучне дихання треба поєднати з непрямим масажем серця. Для цього одну долоню покладіть упоперек нижньої частини грудної клітки (але не на ребра!), другу долоню – поверх першої навхрест. Натисніть на грудну клітку так, щоб вона прогнулася на 3—5 сантиметрів, і відпустіть. Прогинати потрібно сильно, поштовхом, використовуючи вагу свого тіла. Через кожне вдихання повітря робіть 4—5 ритмічних натискувань. Добре, якщо допомогу надають двоє. Тоді один робить штучне дихання, другий за ним – масаж серця. Не призупиняйте ці процедури до прибуття “швидкої допомоги”: завдяки вашим діям організм ще може жити.
Зрозуміло, прийоми рятування зовсім не просто застосовувати без практики, і треба цього вчитися заздалегідь. Але навіть якщо у вас немає ніякої підготовки – дійте! Треба використовувати будь-який шанс для порятунку людського життя.
