Влада міста традиційно «відхрещується» від якісної розмітки на дорогах міста. В Ужгороді розмітка в жахливому стані. Через це стається чимало аварійних ситуацій. У поліції кажуть, що постійно штурмують мерію щодо необхідності нанесення розміток і особливо пішохідних переходів біля навчальних закладів.
«Але влада дуже безпорадна, — пише Василь Король для Prozak.info. — Там кажуть, що мала би засідати бюджетна комісія, яка прийме рішення про виділення коштів на розмітку. Тобто, влада взагалі не вважає це проблемою, бо ще навіть не засідала комісія. Там кажуть, що немає коштів. І це при рекордному півторамільярдному бюджеті! У них є кошти на цементну крихку бруківку, бо там можна отримати хороші «відкати», а розмітка — не дасть зиску для приватного гаманця чиновників.
А якщо і роблять якусь розмітку, то вона за півроку зникає. Розмітку, яку зробили в жовтні минулого року, вже не видно! Бюджетні кошти просто перетворилися в лайно.
А як бути водіям? А водіям при аварійних пригодах обов’язково потрібно писати в протокол, що аварія сталася через відсутність розмітки й апелювати до міськради. Юристи радять у протоколах писати так:
«Дорожньої розмітки не помітив, тому що вона стерта, що не видно (відбулося накладення розміток різних типів та ін.). Можливою причиною вважаю невідповідність розмітки ДСТУ2587-2010». Суд зобов’язаний прийняти це до уваги.
Основні пункти з ДСТУ «Розмітка дорожня»:
• Горизонтальна розмітка білого, червоного, помаранчевого (тимчасова) і синього кольорів повинна мати світловідбиваючий ефект.
• Основне призначення розмітки — забезпечення візуальної орієнтації учасників дорожнього руху. Розмітка повинна бути видна як у світлий, так і в темний час доби.
Ось і все. Якщо цього немає, то відповідальність несе той, хто повинен забезпечити видимість розмітки. Тобто, мерія. І коли хоч кілька разів юристи компенсацію за аварії змусять заплатити мерію, то, можливо, там нарешті почнуть думати. Хоча, навряд. Там нема кому і чим думати».
Тим часом, мер Ужгорода Б.Андріїв під лозунгом “довіряй ділам” вирішив сховатись під куполом Верховної Ради.