Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачують рівними частками власники та землекористувачі земельних ділянок за місцезнаходженням ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Щодо орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності – обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 13 Закону України від 16 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161) встановлено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією із істотних умов договору оренди землі, передбачених ст. 15 Закону № 161, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. При цьому за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Відповідно до ст. 116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Слід зазначити, що згідно із ст. 25 Закону № 161, орендар земельної ділянки зобов’язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Отже, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не встановлено умовами договору.
Звертаємо увагу платників, що у випадку, коли останній день сплати плати за землю припадає на вихідний або святковий день, її потрібно сплатити напередодні встановленого граничного терміну – в останній день (банківський) день.
ДФС у Закарпатській області
