1 квітня: це цікаво знати

Сьогодні святкують Міжнародний день птахів і День сміху. 1 квітня називають днем розіграшів. Якщо ви думаєте, що цей звичай має недавню історію, то будете праві лише у відношенні нас – українців…

«Глузування боїться навіть той, хто вже нічого не боїться.»
Микола Гоголь

Квітень – пора цвітіння вже на порозі і у перший його день, який ще називають днем обманів, хотілося б трошки розповісти власне про сам місяць. «Якщо березень весну, наче наречену, лише приводить у гості, то квітень вже зустрічає її, як повноправну господиню», говорили колись про другий місяць весни. Сама ж назва «квітень» з’явилась лише у ХVI сторіччі, а до того він називався «березнем». Письменники ж переважно послуговувалися словом «апріль», що з латинської перекладається «сонячний». Однак, як свідчать історичні джерела, найпершою давньоруською назвою квітня, була назва «цвєтень». Також у деяких регіонах використовували назви «красенець», «водолій» і, що цікаво – «лелечник».

1 квітня святкують:

  • Вхід Господній в Єрусалим (Вербну неділю).
  • Міжнародний день птахів.
  • День сміху.

1 квітня називають днем обманів. Якщо ви думаєте, що цей звичай має недавню історію, то будете праві лише по відношенню до нас – українців. Бо день розіграшів у наші міста прийшов близько 17 сторіччя. Серед сільського ж населення цей звичай і дотепер є маловідомим.

А от у Європі й Азії першого квітня обманюють одне одного ще з давніх-давен. Його виникнення історики пов’язують з ушануванням різноманітних божеств. Наприклад у індійців – богині Сіти або Шіви, у римлян божества сміху – Рісуса, а у ісландців – Скандеї.

У Європі ж, зокрема, його походження пов’язується з тим, що у середньовіччі напередодні Великодня любили вистави зі сценами з Святого Письма, темою яких були Страсті, а саме, той період коли Ісуса водили від Каяфи до Пілата і від Пілата до Ірода, що означало даремність справи, обман.

Хоча дехто з дослідників взагалі каже, що цей звичай існував ще у дохристиянські часи, однак ніяких документальних свідчень цьому поки, що не знайдено. Як би там не було, день обманів прижився і існує й дотепер, напевно, це пов’язано з тим, що хоч один день на рік нам майже офіційно дозволяється брехати.

За церковним календарем 1 квітня вшановують мученика Хрисанфа і мученицю Дарію і з ними мученика Клавдія; праведну Софію; преподобну Вассу; преподобного Інокентія; Смоленську ікону Божої Матері «Розчулення».

Іменинниками 1 квітня є:
Інокентій, Клавдій, Дарина, Софія, Маріана.

1 квітня народились:

1809 – Микола Гоголь – видатний український та російський письменник, драматург, поет, історик, фольклорист. Автор поеми «Мертві душі», циклу повістей «Вечори на хуторі біля Диканьки», комедії «Ревізор».

1837 – Василь Тарновський (молодший) – громадський і культурний діяч, меценат. Допомагав Т. Шевченку, «Київській Старовині», Київському історичному музею. Створив унікальну збірку шевченкіани, велику колекцію козацько-гетьманської музейної й архівної старовини. Фундатор Музею українських старожитностей, який він подарував Чернігівському земству (нині Чернігівський державний історичний музей).

Чи знаєте ви, що:

Причиною зустрічі батьків Гоголя і, як наслідок, народження самого Миколи Васильовича, була… хвороба його батька. Василь Гоголь хворів на пропасницю. Недуга тривалий час не відпускала і Василь Гоголь вчинив так, як зазвичай, вчиняли українці у ХІХ сторіччі – звернувся до надприродних сил. Він подався до села Ахтирки Харківської губернії, де у церкві містився чудотворний образ Божої Матері. Вночі після тієї молитви Василеві Гоголю наснився сон, що він знову у тому ж храмі молиться. Аж раптом царські ворота відчинились, з’явилась цариця у Порфирі й короні і сказала: «Ти одужаєш й одружишся. І ось твоя дружина…». Цариця підняла руку і біля її ніг з’явилась маленька дитина, обличчя якої запам’яталось Василю. Прокинувся він уже здоровим. Минув час, і сон здійснився…

Микола Гоголь через родовід своєї матері – уродженої Косяровської – був нащадком гетьмана Мазепи. А через свою бабу, Тетяну Лизогуб, був споріднений з родами Дорошенків і Скоропадських – стверджує київський історик Тарас Чухліб.

«Рідна країна»

clipnews