18 грудня: це цікаво знати

«Що нам потрібно? Не губити зв’язку з предками і думати про своїх нащадків».
Яків Гальчевський

 

Якщо день Андрія Первозванного вважають одним з найцікавіших свят, то день Сави, 18 грудня, з повним правом називають найвеселішим. З ним колись було пов’язано найбільше жартівливих обрядів.

Наприклад, у родинах, де були чоловіки з таким ім’ям, справляли обряд “похорону Сави”, при цьому імениннику співали багато жартівливих пісень, підкидали його на ослоні, а потім випивали всю його горілку. Жінки ж на Сави збиралися у рукодільні гурти. А про того, хто не працював, казали: ”Сави та Варвари на ньому сорочки обірвали”.

У давнину на Сави чекали великих морозів і говорили: «Варвара мосте, Сава гостре, а Микола гвозде».

 

За церковним календарем 18 грудня вшановують преподобного і богонравного Савву Освяченого, святого Гурія, мученика Анастасія, преподобних Каріона та сина його Захарія.

 

Іменинники 18 грудня:

Сава, Гурій, Анастасій, Захар.

 

18 грудня народились:

1892 — Микола Куліш, український письменник, режисер, драматург, громадський діяч, педагог. Автор п’єс «Мина Мазайло», «97», «Народний Малахій».

1903 — Роман Завадович, письменник, редактор україномовних видань за кордоном. Автор низки книжок для дітей, а також збірки релігійних віршів «З буднів у свято».

1931 — Михайлина Коцюбинська, літературознавець. Авторка книжок «Образне слово в літературному творі», «Література як мистецтво слова», «Етюди про поетику Шевченка», «Зафіксоване і нетлінне» та ін.

 

18 грудня відзначають:

  • Міжнародний день мігрантів
  • День працівників органів РАГСу

 

Чи знаєте ви, що:

Микола Куліш був лицар і в любові, і у війні. Мобілізований в Одесі до війська, він, ризикуючи карою за дезертирство, вирвався до Олешок попрощатися і заручитися з своєю дівчиною Антоніною. Зумів, будучи вже на західному фронті, одружитися з нею і мав до кінця війни дочку Олю і сина Володимира. Це анітрохи не перешкодило йому бути першорядним вояком…

Кулішів характер химерно поєднував у собі найретельніший практицизм і найпоетичніший пафос. Він організував у Дніпровському повіті масове культурно-політичне українське товариство “Просвіта”, став його головою; водночас його обрали головою міської управи.

Щоб дати заробіток і товари населенню, Куліш непомірно велику царську тюрму в Олешках почав перебудовувати на майстерні. Німецька окупація, ліквідуючи органи української республіканської влади, посадила Куліша в ту саму олешківську тюрму на сім місяців.

Українське повстання визволило Куліша, і знову він став на чолі міської управи Олешок…Тут він працює аж до переїзду в Одесу у 1922 році інспектором народної освіти в, засновуючи українські школи, дитячі притулки і садки.

Тут же він склав власний український буквар “Первинка”. В той час органи ЧК посадили його знову у ту ж таки олешківську (потім перевели в херсонську) тюрму. З-під розстрілу Куліша врятував олешківський виконком, що взяв на поруки знаного і улюбленого в Олешках Куліша… (З кн. “Розстріляне відродження”, 1959)

 

«Рідна країна»

clipnews