Ужгород втрачає обличчя через несмак та жагу до пафосу

Нинішньому керівництву Ужгорода впали непомірні бюджети. Попередні мери можуть лише заздрити тим коштам, якими наразі володіє місто. А коли є кошти, то є спокуса дерибану. Не кожен порядний бізнесмен може заробити стільки грошей, скільки можуть заробити деякі чиновники, перекачуючи народні гроші до приватних засік. 

Вже ніхто і не рахує, скільки відхопили наші градоначальники на асфальтуваннях, викладанні бруківки чи ремонтах фасадів. Кожен ремонт   чи реконструкція наповнює бюджети деяких елітних родин міста, які засідають в кріслах влади.

І чим дорожчі проекти, тим більший шмат впаде в кишеню.

Хіба мало говорилося про те, що Ужгород є специфічним містом в плані архітектури. Наше місто має свою особливу ауру. Воно не яскраве, а пастельне. Воно не пафосне, а скромне. Воно тихе і замріяне. То для чого робити з Ужгорода Полтаву чи Житомир. Навіть на Львів не потрібно перетворювати Ужгород.

Радію, що в Ужгороді є активні та ініціативні люди, які вгамовують апетити влади все закласти мармуровою бруківкою, і розфарбувати фасади в “модний” колір. Влада не відступає і час від часу вигадує нові проекти в історичній частині міста. Бюджети цих проектів є бездонною годівницею для чиновників і влада лише вигадує, на чому ще можна збагатитися.

І ось зараз міськрада Ужгорода з непомірною радістю повідомила, що на площі Петефі будуть прекрасні вуличні ліхтарі під давнину. Попередньо тут взагалі хотіли вгатити якісь штамповані ліхтарі китайського виробництва, які також ніби-то мають ефект давнини. Це був несмак та жлобізм і активісти засудили ці наміри. А ось тепер влада вже звітує, що ліхтарі будуть не китайські з супермаркету, і ліхтарі ці будуть… п’ятиріжкові.

Якого біса? Коли це в Ужгороді були такі пафосні ліхтарі? У Львові були, так. Але у нас не було таких ніколи. Вони просто не вписуються в загальну архітектуру старого Ужгорода. Це як на Мерседесі встановити якісь елементи з Ламборджині. Цей пафос не був характерним для Ужгорода.

З цього привожу є чудовий допис Олега Олашина у соцмережах.

“Потроху Ужгород перетворюється на Львів.

Не біда, що у нас ніколи не було п’ятиріжкових вичурних ліхтарів та гранітної плитки під ногами — на відміну від Львова, де ці елементи в історичному середовищі присутні приблизно півтора століття.

Але кому це цікаво? У нас оце все багатство намагаються всунути на набку в модерністський Малий Ґалаґов — відчищені від моху та павутини старєйшини поганого не порадять. Будемо Краковом. Чи Львовом, на крайняк. Головне, щоб не Ужгородом.

І плювати на ідентичність міста — зате хоча б щось робиться. Несеться радість по фейсбуках!

Красіво ж, правда?”, – із сарказмом написав Олег і виклав давнє фото з подібним ліхтарем в Львові.

Для чого Ужгороду ці чужі псевдоісторичні ліхтарі, якщо у нас були свої моноліхтарі. І це наші, рідні, характерні. Олег навіть навів фото з моноліхтарем біля кафедрального собору.

Олег має абсолютну правду. Ужгород повинен зберегти власну історичну ауру та обличчя. І цю ауру потрібно відчувати. А п’ятиріжкові ліхтарі нехай встановлюють у Санкт-Петербурзі чи Львові. Ну або в Нижній Апші вони також би добре вписалися.

 

Генріх Розман для Prozak.info.

 

Читайте також: В Ужгороді є шанс відновити такі вуличні ліхтарі, які були сто років тому

 

Нагадаємо також, що свого часу за каденції мера Сергія Ратушняка саме на Турбогазі були замовлені ліхтарі для Київської набережної.

 

clipnews