Мер Ужгорода пустив “важку артилерію” для того, щоб відстояти свій проект реконструкції набережної Незалежності

На обговорення питання реконструкції набережної Незалежності мер привів нардепа, екс-губернатора, екс-мерів та ще купу рагулів. 

Активісти прийшли на зустріч з надією на конструктивний діалог. Але їх не почули. Оточення мера просто не розуміло активістів, які пояснювали, що мова не в тому, що буде нова бруківка, а в тому, якою вона буде. І мова навіть не в якості, а в тому, як вона впишеться в загальний колорит району Галагов. А ще активісти пояснювали, що якщо через реконструкцію загине хоч одна сторічна липа, то виправдань ніяких не буде.

На жаль, ті, хто прийшов підтримати Богдана Андріїва, виявилися відвертими рагулями. Акцент робився лише на тому, що потрібно використати кошти, бо не відомо, коли ще уряд дасть таку суму. І було зрозуміло, що ніколи мер не відмовиться від реалізації проекту і навіть не погодиться на відтермінування, бо захоче ці гроші використати з максимальним зиском для себе.

Промерська більшість у залі просто задавила раціональне зерно і активісти покинули зустріч. І тоді просто почався шабаш примітивів, які не розуміють елементарного – Ужгород є особливим містом. Тут не можна робити реконструкцію просто так, бо можна назавжди втратити колорит і ауру міста. Наразі в Ужгороді влада не ужгородська за походженням і духом. тому реконструкція Поштової площі та площі Петефі це приклад того, як можна не просто зробити неякісну реконструкцію, а як можна перетворити Ужгород у Жмеринку. Ніби все вистелено рівно, все може блищати і пахнути, але це вже буде не Ужгород. Щоб робити реконструкцію в старій частині Ужгорода, то потрібно розуміти це місто, потрібно знати його історію, потрібно згадати, що набережна була культовим місцем, де в міжвоєнний період люди після вечері обов’язково виходили на променад по набережній і просто віталися один з одним.

Андріїв запропонував вистелити 10-20 метрів нової бруківки і потім оцінити, як вона буде підходити. Щось в цьому є. Але це ж зрозуміла провокація, бо ніхто не буде робити референдуму з цього питання. Мовляв, а скажіть ужгородці, чи краще буде, якщо поміняти бруківку на таку нову. І, звичайно, що 90% сказали б, що з новою бруківкою краще. І тоді народжений на Львівщині мер Ужгорода скаже: більшості подобається, а ми робимо для більшості, а не для купки невдоволених. А ми назавжди втратимо історичну ауру “набки” і перетворимо її на місце відпочинку “нового покоління”, якому глибоко начхати на історичність чи ауру. Для них важливо, щоб каблуки туфель не застрягали в щілинах бруківки.

Тепер вже зрозуміло, що запустивши на сьогоднішнє обговорення нардепа Горвата, екс-губернатора Ледиду, чи екс-мера Ландовського, нинішній мер Андріїв частково зняв з себе відповідальність за рішення почати реконструкцію набережної. Активісти програли битву. І, скоріше за все, і війну. Але якщо від горе-реконструкторів загине хоч одна липа, то тут вже почнеться партизанщина. І меру просто хтось вліпить в пику.

prozak.info

clipnews