Ліна Дегтярьова: Як врятувати стародавній Ужгород і використати бонуси?

У травні протягом двох тижнів Ужгород і Мукачево приймали в себе соціокультурний форум «СлободаКульт», який мав на меті познайомити Закарпаття зі Слобожанщиною (це Харківська, Сумська та частина Донецької і Луганської областей), її традиціями та культурою. Ужгород став четвертим містом у серії форумів, йому передували в попередні роки два «ДонКульти» (у Києві та Львові) та «ГаліціяКульт» (у Харкові).

Обмін і спілкування пройшло з дуже щільним графіком, але не дуже людно. І оскільки одним із найгучніших наслідків форуму став проект HelloGalagov і питання внесення району Малий Галагов в Ужгороді до Списків культурної спадщини ЮНЕСКО, ми поспілкувалися з однією з ініціаторів ідеї, співзасновницею спільноти «Uzhhorod Modernism» та дослідницею архітектури Ужгорода Ліною Дегтярьовою.

— Вже кілька тижнів, як закінчився «СлободаКульт», емоції і враження вляглися, що залишилося тепер?

— Так, для мене це був такий перенасичений візуальною і вербальною інформацією час, що я ледь не вхопила цей флорентійський синдром, коли від надміру вражаючої інформації ти відчуваєш фізичний тягар і дуже важко стає вже сприймати таку велику кількість інформації.

Особисто багато дізналася про Харків і Слобожанщину, культуру мистецтва цього регіону і стосовно візуального ряду дуже допомогли кураторські екскурсії. Тому що коли куратор розповідає про ту чи іншу виставку, то це набагато краще, ніж самому прийти і подивитися цю виставку. І ось ця тяглість візуальних і вербальних традицій, їх спадковість абсолютно присутня, наприклад, у традиціях фотографій харківської школи, в інших візуальних проявах. Ще один напрямок цієї тяглості традицій — літературний: це Розстріляне Відродження, Будинок Слова, великий пантеон важливих письменників (на чолі з Жаданом) і поетів з Харкова.

Плюс тепер, після форуму, кожен із нас бачить, як далі діяти кожному в своїй сфері. Я, як людина, яка досліджує архітектуру, зараз побачила погляд збоку, і це дуже важливо. Тому що коли в чомусь довгий час варишся, то твій погляд замилюється і ти обов’язково щось пропустиш. І люди, які концептуально звикли працювати з якимись проектами і звикли бачити їх на 360 градусів, то, як правило, можуть цей досвід передати і імплементувати його в кожній зі сфер.

— Чи багато «дверей» відкрилися завдяки цьому фесту особисто у вашій сфері?

— Так сталося, що хоча в програмі форуму архітектура і дослідження її і не займало дуже багато місця, але наше захоплення цією архітектурою модернізму вдалося передати організаторам і завдяки цьому виріс великий проект HelloGalagov. Він розпочався з екскурсії цим ужгородським кварталом і центром міста. Ми прагнули розповісти харківським митцям про цю міжвоєнну архітектуру Ужгорода і заразом пофотографуватися на тлі наших будівель, щоб розповісти якомога більшій кількості людей у країні про це явище.

Ми дуже мало знаємо один про одного і, власне, для знайомства регіонів цей форум і був придуманий. І саме тому він і такий успішний, тому що потреба в ньому є, в такому культурному обміні.

— Що далі з тим фото-флеш-мобом? Митці сфотографувалися на фоні будівель Галагова і що далі?

— Тепер ці фото і інформація про акцію є на багатьох центральних сайтах і кураторами форуму спільно з Uzhgorod Modernizm створено сторінку HelloGalagov у Facebook, де ділитимемося новими джерелами та інформацією зі збереження архітектури. І харківські митці планують провести подібну акцію і в Харкові на підтримку нашого кварталу.

— В Харкові є подібний регіон до нашого Галагова?

— У Харкові є один із найкращих комплексів у стилі конструктивізму — Держпром. Це споруда, яка вже є в попередніх списках ЮНЕСКО і тепер харків’яни працюють безпосередньо над досьє. Держпром — це фактично споруда-квартал, він величезний і дуже цікавий в архітектурному плані, я думаю, вона є однією з найбільших модерністських споруд міжвоєнного періоду.

Тому харків’янам більш ніж знайома проблема збереження архітектурних пам’яток, тому, що окрім Держпрому, в них є й інші комплекси того періоду і стилю. Саме в Харкові створили цей відомий документальний фільм «CtrlS: Зберегти не можна зруйнувати», в який увійшли матеріали про 10 міст України, і активісти, архітектори та захисники архітектурної спадщини висловлювали свою думку щодо руйнації пам’яток. Коментарі з різних міст, але проблема для всіх настільки однакова і близька, що є спільним болем. Ми думаємо, що така біда з руйнуванням пам’яток властива тільки нам, ужгородцям, але це також біда і суто харківська, і суто одеська, і київська.

І HelloGalagov — це така наша спільна колаборація з харків’янами. Щоправда, Харків щодо цього має за плечима велику перемогу: минулого року харківські активісти, які мали дуже потужну юридичну підтримку, в юридичному полі домоглися відміни побудови так званого «Одоробла», або як ще його називали «Карандашик». Це, до речі, був проект головного архітектора Харкова — побудувати абсолютно недоречний у всіх розуміннях монумент на площі саме перед Держпромом.

— Чого не вистачає нашим громадським активістам у цьому плані?

— От саме такої юридичної підтримки. І десь, можливо, і матеріальної підтримки, тому що всі судові справи — це гроші і ми вже думали навіть про якийсь спільнокошт, бо на сторінках Save Uzhgorod та Uzhgorod Modernizm чимало людей виступають за збереження історичних будівель, то було би добре, якби вони мали можливість долучитися бодай невеликими сумами, щоб зібрати якумсь вагому суму для юридичних цілей і відстоювати позицію в суді.

В чому біда по всій Україні: ми, громадські активісти, намагаємося, звичайно, працювати і чогось досягти в правовому колі, а люди, які стоять «по інший бік барикад», порушують закон. Кримінальні правопорушення для них переходять у норму життя. Оскільки в нас, м’яко кажучи, недосконала судова система, корумпованість прокуратури, то це гальмує якісь перемоги стосовно збереження пам’яток архітектури. І час грає не на нашу користь…

— Щодо «СлободиКульту», які позитивні і які негативні моменти, які вам впали у вічі?

— Ну, тут важко оперувати поняттями позитивно-негативно, але якщо, наприклад, мені було образливо і дивно бачити мало людей на певних заходах/екскурсіях форуму, то організатори казали, що це нормальне явище і Ужгород у цьому плані не відрізняється від інших міст. Тобто, в інших містах, де вже проходив форум, теж не на кожній події був переповнений зал. І це не дивно, адже подій в рамках форуму надзвичайно багато, щоб на всі потрапити, треба брати відпустку.

Для організаторів метою було відкрити і продемонструвати деякі речі бодай невеликій кількості людей, а далі популяризувати їх — це вже наша справа тут, на місці. Якщо щось захопило — то ми можемо цей напрямок розвивати, знайомити друзів з новими художниками, письменниками, новими іменами.

Взагалі, основна ідея форуму закладена саме в цьому слові — форум (а не фестиваль, приміром). Адже форум — це, в першу чергу, комунікація, і кожна подія форуму має викликати дискусію, або безпосередньо пов’язана з дискутивним предметом. Знайомство є ядром форуму, особисте чи онлайн, і ця ідея відбулася на всі 100.

— Закарпаття буде представлене в якомусь іншому регіоні в рамках форуму?

— Так, варто би було чекати на це. Орієнтовно наступного року, але в якому саме регіоні — мені невідомо, бо я не є куратором. По ідеї, в якомусь східному регіоні, тому що в цьому полягає суть форуму — познайомити крайні райони країни.

— Що дає об’єкту охоронний статус ЮНЕСКО?

— Цей статус дає величезні інвестиційні можливості. Тобто якщо будівля чи комплекс перебувають під охороною ЮНЕСКО, то стає легше залучити міжнародні фонди чи міжнародні або державні кошти на збереження та реставрацію тих чи інших об’єктів. Це свого роду щит, який декларує статус об’єкта, підтверджує, що той чи інший об’єкт вартий всесвітньої уваги

Але саме ЮНЕСКО не фінансує проекти. Далекоглядні люди розуміють, що охоронний статус ЮНЕСКО — це можливість колосальних інвестицій в місцеву і міську казну, той же туризм. І це увага міжнародної спільноти, а не лише вузьких спеціалістів чи «гурманів»-туристів.

У нас є дуже багато бонусів: Ужгород на кордоні, плюс в Україні для іноземців недорого мандрувати. Це величезний бонус, яким наразі треба користуватися. Я вірю, що Україна буде в ЄС, але коли це станеться, то наші ціни будуть уже не такі, як тепер, і людина двічі подумає, чи їхати сюди відпочивати, чи ні. А наразі з нашою ціновою політикою європейцям тут дуже вигідно відпочивати і подорожувати.

 

Зоряна Попович

Rionews.com.ua

clipnews