Конфлікт між обласними профспілками та адмінсудом виник ще на початку року, коли Закарпатський окружний суд заявив про право на будівлю, у якій перебували профспілки Закарпаття. Наприкінці березня уже було відповідне розпорядження Кабміну.
Профспілкове начальство Закарпаття почало протестувати і навіть оголосило про проведення акції протесту. Щоправда, потім цю акцію відмінили, бо появився шанс будівлю таки залишити за собою.
Тим не менше, керівники адміністративного суду переконують, що мають право на будівлю. На їхній бік став і Господарський суд, який визнав право на будівлю за адмінсудом.
Але профспілки не мають наміру віддавати будівлю. На 16 травня вони оголосили про проведення акції протесту.
А вчора і представники суду, і представники профспілок давали прес-конференції.
Олексій Шешеня, голова Закарпатського окружного адміністративного суду зазначив, що приводом для прес-конференції стали протизаконні дії та неправдиві заяви Закарпатської обласної ради профспілок. «Йдеться про приміщення на площі площа Народній,5 де розміщені Закарпатська обласна рада профспілок, галузеві профспілки, а також велика кількість орендарів (десь 17-19 структур). Дане приміщення було спроектоване і побудоване урядом Чехословацької республіки у 1922-24 рр., у 1930 році будівля була здана в експлуатація як Крайовий суд. Всі архівні документи перебувають у Берегові, в обласному архіві. У 1968 році, радянська влада, оскільки актуальним був профспілковий рух, передала дане приміщення не у власність, а на баланс профспілкам. Профспілки вважають, що «на баланс» – це вже є їхня власність.
У 2012 році Закарпатська обласна рада профспілок, зважаючи що вони мають приміщення на балансі, звернулася до Господарського суду, щоб передати їм приміщення у власність. Але позовна заява не була задоволена. Облраді профспілок було відмовлено у тому, що вони є власниками приміщення. У 2017 році було прийняте кінцеве рішення: об’єкт на площі Народній, 5 віднесено до загальнодержавної власності, від імені держави ним розпоряджається уряд. У березні 2017 року було прийнято рішення про те, щоб приміщення передати в управління від імені держави Державній судовій адміністрації України. Яка у свою чергу передала об’єкт в оперативне управління Закарпатському адміністративному суду», – розповів Шешеня.
У свою чергу, керівництво закарпатських профспілок поширило свою думку. Профспілкові лідери переконують, що мають повне право на будівлю, а у суду є інші приміщення.
Однак доводи профспілок занадто необгрунтовані. Більше того, профспілки у рамках заяви щодо права на будівлю поширили якісь дивні резолюції з лозунгами, які стосуються соціальної несправедливості у всіх сферах в Україні. Мовляв, руки геть від будівлі профспілок, а людям збільшити зарплату і студентам стипендії.
Ось витяг із поширеної профспілками резолюції:
Усім педагогічним працівникам – рівні умови праці!
Владо! Зупини відтік медичних кадрів! Дай гідну зарплату!
Реальну підтримку малому і середньому бізнесу!
Молоді – робочі місця, гідну заробітну плату!
Будинку профспілок Закарпаття – бути!
Саме ці примітивні лозунги доводять, що в профспілкових лідерів закінчилися логічні аргументи і вони пішли шляхом популізму. Тобто, вони наразі виставляють себе великими поборниками соціальної справедливості в країні. Але як воно є насправді?
А насправді, профспілки є цілком аморфною структурою, яка була створена при СРСР виключно для умовної альтернативи. Профспілки завжди були на стороні влади і керувалися владою. При цьому ця структура проїдала величезні кошти, які формувалися з добровільно-примусових внесків. Для окозамилювання обрані мали право на пільгові путівки в санаторії. А от щодо боротьби за соціальну справедливість, як це є у всіх країнах світу, то наші профспілки такого навіть не планували. Вони прекрасно жирували при будь якій владі.
Тому, коли зараз профспілки у рамках своєї меркантильної боротьби за право на елітну будівлю в центрі Ужгорода, оголошують соціальні лозунги, то це викликає щонайменше огиду.
Профспілкові лідери звикли сидіти у великих кабінетах і користуватися благами, які вони не створювали. Цілком логічно буде провести по всій країні моніторинг діяльності профспілок і те, яким чином вони користуються сотнями санаторіїв і на яких підставах надані їм державою будівлі здаються в оренду приватним комерційним структурам.
І якщо вже мова йде про те, кому повинна дістатися будівля на площі Народній, 5, то громадська думка буде однозначною – не чиновникам від профспілок, а суду, куди доводиться ходити і звичайним громадянам.
Щоправда, судді будуть боятися виганяти профспілкових лідерів з кабінетів, навіть якщо у них є на це всі юридичні підстави.
Можливо, можна піти на якусь мирову. Профспілки створюють список своїх чиновників, яким потрібні кабінети і подають його суду, а суд, можливо, передає профспілкам або частину приміщень на Народній, або одне із своїх нинішніх приміщень. Але у цьому випадку профспілки повинні чітко мотивувати, чому той чи інший профспілковий чиновник заслуговує саме на той чи інших кабінет. Бо наразі ці трутні займають неоправдано багато приміщень. Адже у профспілок було стільки приміщень, що вони здавали за гроші в оренду кабінети аж для 17-ти структур.
