«Хто готує себе лише на те, щоб впрягатися до плуга, завжди матиме погоничів»
Олена Теліга
У народі 23 травня вшановували Семена. Особливо цей день відзначали жінки. Говорили, якщо на Семена зробити купіль з трав, то хвороби оминатимуть вас цілий рік. Також цього дня годували корів жовтими квітами, щоб молоко було жовтим, тобто жирним. А зібране у день Семена масло спеціально тримали для ліків, особливо дітям. І ще цього дня дуже боялися грому і для того, щоб він не влучив в оселю, викидали з хати коцюбу, лопату й помело.
За церковним календарем, 23 травня вшановують Апостола Симона Зилота, святителя Симона, мучеників Алфія, Кипріана, Онисима, Еразма, мученика Ісихія, преподобну Ісидору юродиву, блаженну Таїсію.
Іменинниками 23 травня є:
Онисим, Симон, Ісидора, Таїсія, Семен.
23 травня народились:
1883 — Христина Литвиненко-Волторніст, українська поетеса, бандуристка. Автор збірок віршів „Широким шляхом”, „Степові квіти”, пісень і віршів для дітей.
1921 — Григорій Чухрай, кінорежисер, сценарист. Поставив кінокартини «Сорок перший», «Балада про солдата», «Чисте небо», «Пам’ять» «Трясовина» та ін.
1863 — Лешек Дезидерій Владислав Городецький, архітектор, меценат. Автор Будинку з Химерами, собору святого Миколая в Києві та ін. Його називали «київський Гауді».
Чи знаєте ви, що:
Мабуть, мало хто з українців знає, що відомий архітектор, автор Будинку з химерами та Собору святого Миколая в Києві Владислав Городецький похований в Тегерані (Республіка Іран).
Ім’я архітектора Городецького носить вулиця в центрі столиці України, яку він проектував і на якій стоять споруджені за його кресленнями будинки.
У Києві Городецький оселився у 1891 році. Його першими роботами тут стали дерев’яний стрілецький тир у садибі «Товариства розмноження мисливських і промислових тварин та правильного полювання поблизу» Лук`янівського цвинтаря та мармурова усипальниця баронів Штейнгелів на Аскольдовій могилі.
Упродовж наступних тридцяти років В.Городецький спорудив близько тридцяти будинків у Києві та низку будівель в інших містах України. Зокрема, він побудував мавзолей графів Потоцьких у селі Печері, Шпиківський цукровий завод, каплицю у Рахнах-Лісових на Поділлі, жіночу гімназію у Черкасах, гімназію та міську школу в Умані, лікарню у Мошнах, греблі і шлюзи на волинських річках. В Євпаторії архітектор збудував собі віллу, у Сімферополі – власний завод вуглекислоти та штучного льоду.
У Києві В.Городецький побудував на вул. Жилянській Південноросійський машинобудівний завод, за радянської влади відомий як «Ленінська кузня». На Куренівці він звів цементний завод «Фор», який із синьої глини з берегу Глибочиці щороку виробляв 640 тис. пудів цементу (Городецький був співвласником та членом ради директорів цього підприємства). А для Всеросійської виставки 1897 року, що розмістилася на Троїцькій площі (нині тут НСК «Олімпійський»), Городецький збудував з дерева павільйони Костянтина та Юзефа Потоцьких.
Наприкінці ХІХ сторіччя В.Городецький заснував у Києві власну будівельну контору, яка за його проектами звела кілька будинків у чотирикутнику між Хрещатиком і вулицями Миколаївською (нині Архітектора Городецького), Лютеранською та Банковою.
Серед них вирізнялася чотириповерхова будівля Російського страхового товариства на розі Прорізної та Хрещатика, увінчана баштою із шпилем (не зберіглася, зруйнована вибухом 1941року). На початку вулиці Миколаївської архітектор збудував у співавторстві з Георгієм Шлейфером та Едуардом Брадтманом чотириповерховий готель «Континенталь» (тепер тут консерваторія — вул. Архітектора Городецького, буд.3). Актова зала готелю була оформлена у мавританському стилі, а один з трьох ресторанів – у стилі Людовика ХV.
На вул. Архітектора Городецького, біля перетину її з нинішньою вулицею Марії Заньковецької Владислав Городецький побудував пишно оздоблений шестиповерховий прибутковий будинок, що і сьогодні пофарбований у блакитний колір (будинок №11). Поруч із ним Городецький звів чотириповерховий будинок меблевої фірми Йосипа Кімаєра, який сьогодні займає Міністерство юстиції (будинок №13). На перших двох поверхах будинку розташовувався салон меблів, у флігелях на подвір’ї – виробничі корпуси та склади готової продукції, а внутрішній дворик архітектор накрив скляним дахом.
До свого сорокаліття В.Городецький побудував для себе на вулиці Банковій знаменитий Будинок з химерами. Він стоїть на крутому південному схилі Хрещатицької долини, тому з боку Банкової має три поверхи, а з боку площі Івана Франка – шість. Італійський скульптор Еліо Саля прикрасив будівлю створеними з бетону наядами, дельфінами, слонами, носорогами, жабами, ящірками та іншими істотами. Кожний поверх будинку займала одна квартира, і для кожної архітектор передбачив окремий винний льох, стайню, каретний сарай, льодовню і навіть корівник. Він оселився у найкращій квартирі з 10 кімнат, а решту квартир здавав внайми.
В останній рік ХІХ сторіччя В.Городецький одночасно працював над проектами трьох цілковито відмінних будівель. На схилі над Європейською площею він звів будинок Історичного музею (нині – Національний художній музей, вул.М.Грушевського, буд.6) із класичним шестиколонним портиком, який стережуть двоє левів роботи Е.Саля.
На Ярославовому валу Городецький збудував у мавританському стилі караїмську кенасу, стіни якої Саля оздобив різьбленням та ліпленням (будинок №7). Нарешті, у долині Либеді митець збудував у неоготичному стилі костьол Святого Миколая, вперше використавши залізобетонні палі та перекриття, а Саля прикрасив храм фігурами янголів та святих.
В.Городецький також проектував меблі, виготовляв ювелірні прикраси, малював ескізи театральних декорацій, вітражів, шпалер, тканин, взуття та одягу, розписував плафони, різьбив камінь і оформляв книги. Він був завзятим мисливцем, не раз здобував нагороди на стрілецьких змаганнях і щороку їздив на полювання до Азербайджану, Афганістану, на Кавказ та Алтай, до Ірану, Кенії, Монголії, Середньої Азії, Сибіру і Тибету.
Привезені з тих мандрів екзотичні експонати мисливець дарував Музею Товариства правильного полювання, що розміщувався на Хрещатику, а живих тварин – зоопарку. Враження від своїх подорожей Городецький виклав у книзі «У джунглях Африки. Записки мисливця», яку він проілюстрував своїми малюнками та фотографіями і видав власним коштом.
Більшовики конфіскували всі маєтності Городецького, відтак навесні 1920 року він з дружиною Корнелією виїхав до Варшави. У Польщі Городецький збудував критий ринок та водогінну вежу у місті Пьотркові Трибунальському і водогінні вежі, бойні та електростанцію у Радомі й Любліні, розробив проект реставрації родового замку князів Вишневецьких у Вишневці на Волині.
1928 року Владислав Городецький на запрошення компанії, що будувала залізниці в Ірані, переїхав до Тегерана і за два роки спорудив там залізничний вокзал, театр, готель та Шахський палац.
Він помер у Тегерані 3 січня 1930 року і був похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб. На сірому камені викарбували польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури».
«Рідна країна»
