Марія Повч – одне з найвідоміших паломницьких місць Західної Європи

Місце паломництва знаходиться за 70 км від Ужгорода на території нинішньої Угорщини. 




(Повчанська ікона – єдина у світі, яка так багато разів сльозила) 




Марія Повч – невеликий населений пункт, у минулому село Карпатської Русі. Проживає тут 2500 чол. Село 300 років є одним з найбільш значущих паломницьких місць історичної Угорщини. У греко-католицькому василіянському монастирі Святого Архангела Михаїла зберігається чудотворна ікона Матері Божої Повчанської. Історія образу сягає ХVІІ ст., коли селянин Лаврентій Гурт придбав і подарував його церкві в с. Повч. 4 листопада 1696 року під час богослужіння з очей Пресвятої Богородиці потекли сльози. Чудо сльозіння тривало з невеличкими перервами понад місяць. Свідками цього явища, а також численних зцілень стали сотні людей. Спеціальна церковна комісія підтвердила чудо плачу, і образ проголосили чудотворним. До церкви, де зберігалась ікона, потягнулися паломники, слава про неї рознеслася на всю Європу.  

  


Невдовзі прославлену ікону перевезли до Відня, столиці тодішньої Австро-Угорської імперії, і виставили для вшанування в кафедральному соборі Австрії – церкві св. Стефана, де вона перебуває до сьогодні. У с. Повч залишили копію образа. Однак за якийсь час сльози потекли і з ікони-копії. У 1715 році церковна комісія проголосила її чудотворною, а Папа Пій VІ наділив Повчанську обитель правом повного відпусту в дні п’ятьох Богородичних свят. Найбільше прочан відвідують церкву на свято Успіння Пресвятої Богородиці. Дерев’яна церква, де перебувала ікона, не могла вмістити великої кількості паломників, яких щороку ставало дедалі більше. Тому 1731-го єпископ Мукачівської ГКЄ Геннадій Бізанцій заклав камінь під новий храм. Його справу завершив єпископ Мануїл Ольшавський (1743–1767), якого згодом поховали в церковній крипті. З іменем владики Ольшавського пов’язане заснування в Марія Повчі василіянського монастиря Св. Михаїла та школи при ньому. Вихованцями повчанської монастирської школи були відомі культурні й церковні діячі Закарпатського краю. Фундатором Повчанської церкви та монастиря став тодішній губернатор Саболчського комітату граф Франциск Каролі на знак вдячності Богові за порятунок його життя під час битви з турками під Білгородом. Як власник Повчі, він назвав ціле містечко на честь Пресвятої Богородиці – Марія Повч. У 1848 році Папа Римський Пій ХІІ надав церкві статус базиліки. В Україні такий статус має лише Львівський кафедральний собор Св. Юра. У 1991 році Марія-Повчанську базиліку відвідав Святіший Отець Іван Павло ІІ. 

Утретє Повчанська Богородиця заплакала в 1905 році. Чудо плачу досліджувала тоді не тільки церковна комісія, але й учені з Будапештського університету, які визнали його дійсним та достовірним. Учетверте сльозіння повторилося 1917 року. У світі не існує більше такої ікони, яка б являла чудо сльозіння так багато разів. Дати сльозіння викарбувані на вхідних металічних дверях храму. 

Образ унікальний також і своїми іконографічними рисами. У ньому поєдналися елементи східної й західної іконографії та неповторне, по-дитячому зворушливе виконання народного майстра. Ікона належить до східного типу «Одигітрія», однак із західної традиції привнесені такі її елементи, як квіточка в руках у Ісуса та хрестик на його шиї. Поруч із кам’яною церквою збудували також дерев’яну каплицю на згадку про ту церковцю, в якій уперше заплакала чудотворна ікона. На стінах монастиря та в музеї, створеному при ньому, зберігаються милиці, що їх у церкві залишали зцілені паломники, а також золоті й срібні вотиви (дарунки), принесені на знак вдячності Пресвятій Богородиці за Її опіку та допомогу. 

Щороку у вересні тут відбувається літургія з нагоди Дня Мукачівської греко-католицької єпархії. У Марія Повч приїжджають сотні паломників, священиків, семінаристів. Адже у свій час ця парафія належала МГКЄ. 

– Уперше побувала тут 28 серпня 1991 року, коли приїжджав Папа Римський Іоан Павло ІІ. Людей було дуже багато. Після тієї поїздки додому повернулася повна енергії, відчула, що моє серце переповнене почуттям любові до свого чоловіка, якого доти завжди любила «попиляти». Разів вісім побувала тут, загітувала багатьох своїх подруг, знайомих, – розповіла мені Ганна Олександрівна з Мукачева. 

– Будова церкви схожа з нашою Свято-Миколаївською – має теж дві вежі, – зауважила перечинка Марія Вакула. – Марія Повч відвідала разів десять. Це справді священне та благодатне місце. 

Тетяна ГРИЦИЩУК 

«Карпатський об’єктив»



clipnews