Про крадіжки, крематорій, здирництво мобільного оператора, небезпечний пісок і нахабного прохача

Публікуємо чергову добірку ваших листів. Вони переважно на соціальну тематику. Чекаємо від вас нових листів. Будь ласка, вказуйте свої ім’я та прізвище, дату написання, номер телефону, ставте підпис. І чекаємо від вас більше позитивних новин. 




Хто зупинить ромів у селі Холмок?
 




У редакцію звернулися мешканці села Холмок Ужгородського району. У листі, підписаного 18 жителями Холмока, вказано, що роми постійно крадуть із подвір’я селян. І ніхто цьому не може зарадити: ні сільрада, ні поліція. 




«Вони (роми) крадуть у нас усе підряд: металеві труби, оцинкований колючий дріт, бідони, алюмінієві огорожі, а також усе, що мешканці вирощують у себе в садах та на городах, — йдеться у повідомленні. — Ми неодноразово зверталися зі своєю проблемою до сільради, поліції, але безрезультатно». 




Ужгородець хоче, аби в місті був крематорій
 




Ужгородець Федір Поп у своєму листі пише, що обласний центр має мати крематорій. Тим паче, на його думку, міста не можуть належно забезпечити місцями на кладовищі всіх померлих. 




«Заховання в урнах у 100 разів зменшує територію для поховання, а термін мінералізації останків скорочується з 50 років до однієї години. Вартість традиційного поховання і кремації майже однакова. Відтак суспільна користь кремації зрозуміла, адже міста не можуть забезпечити усіх померлих прийнятними місцями на кладовищі, а урни з прахом звісно займають менше місця», — пише читач. 




Найбільше міське кладовище розташоване у селі Барвінок, на території 18 га, де почиває понад 25 тисяч ужгородців, пише Поп. Він вважає, що цвинтар на Барвінку вже практично вичерпав свої територіальні можливості. Відтак місто потребує виділення землі для поховання нових померлих. 




«Тодішня влада планувала збудувати цвинтар у районі українсько-словацького кордону, але для цього довелося би вирубати 15 га лісу — легенів Ужгорода. Чи варто це робити? Також стара влада розглядала варіант розбудови нового цвинтаря в районі села Ратівці. І як би ужгородці туди добиралися? Особливо люди похилого віку?», — додає Федір Поп. 




Він пропонує певний вихід. Чоловік згадує про ужгородський цвинтар на вулиці Капушанській, який не функціонує понад 60 років. 




«Ще на початку 1970-х років головний лікар санепідемстанції звертався до містян щодо перезахоронення останків їхніх родичів на інший цвинтар. Сьогодні ж цей цвинтар можна використати за призначенням — збудувати тут крематорій і хоча би одну стіну з нішами для урн із прахом покійників», — пропонує пан Поп. 




Як наживається мобільний оператор?
 




Редакція має листа від пенсіонера Богдана Бесараба, мешканця Великого Березного. Він вважає, що один із українських мобільних операторів займається здирництвом і збагачується капіталами. 




«Існує один чесний спосіб працювати — чесно, наполегливо і систематично. Однак є і інші способи збагачення: вішати локшину на вуха, тобто обманювати людей. Як? Просто, — пише чоловік. — Раніше картка поповнення мобільного рахунку на 40 гривень коштувала 41 гривню, потім — 42 гривні, потім — 43, а зараз 45 гривень 50 коп. (на момент надходження листа до редакції). Тепер порахуйте! Цей мобільний оператор має щонайменше 5 мільйонів абонентів, можливо, й більше. Ми самі годуємо кровопивців». 




Пісок у пісочницях треба контролювати, аби вберегти дітей від паразитів
 




Нам також написала лікар-гігієніст ДУ «Закарпатський обласний лабораторний центр МОЗ України» Ольга Пономарьова. Зараз дітлахи все більше бавляться у пісочницях, тому треба бути особливо обережними, щоб вберегти їх від зараження паразитами. 




У всьому світі заражено 4,3 млрд. осіб, а це понад половина населення всієї планети. Згідно з експертною оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров’я, гельмінтози за кількістю хворих у світі перебувають на 3-му місці серед усіх найвідоміших інфекційних та паразитарних захворювань. Нині з 1415 відомих збудників захворювань людини 353 викликають протозойні захворювання та гельмінтози. Щорічно паразитологічні відділення обласного лабораторного центру проводять сотні досліджень грунту щодо наявності гельмінтів. Аналізи беруть також біля житлових будинків і дитячих закладів. 




«У 2016 році питома вага позитивних знахідок яєць гельмінтів у грунті житлової зони дорівнювала 4,7 %, при цьому в грунті дитячих закладів — 4,6 %, а в грунті дитячих майданчиків — 5,2 %. При цьому вірогідність інвазії зараження дітей велика, — розповідає Ольга Пономарьова. — Діти починають гратися у пісочницях, а пісок у них має бути безпечним». 




Вона підкреслює, що згідно з відповідними вимогами і регламентами, заміняти пісок у пісочницях мають раз на рік. Щоденно перед допуском дітей у пісочницю відповідальні за це особи мають перемішувати пісок, злегка зволожувати, перекопувати. 




«Крім того Санітарний регламент наголошує на тому, що протягом квітня—жовтня постачальник піску має досліджувати його на наявність паразитів, — додає лікар. — Ситуація з профілактикою в дитячих закладах зрозуміла. А що робити з пісочницями на дитячих майданчиках, які ще залишилися на деяких прибудинкових територіях? Відповідальними за стан таких місць колись були ЖЕКи, потім ЖРЕРи, які майже нічого не робили для того, аби пісочниці були безпечним місцем для гри дітей. А кошти, напевно, виділялися. Почали створюватися ОСББ, але питання дитячих майданчиків разом із пісочницями для багатоповерхівок майже не вирішується. Дослідження піску служби контролю можуть виконувати тільки у вигляді вибіркового контролю та й не на всіх об’єктах. Комусь такі питання необхідно вирішувати. Кому? А зміцнювати громадське здоров’я нації потрібно починати вже з раннього дитинства». 




Про нахабного прохача
 




До нас звернулася ужгородка пані Наталія, яка мешкає на проспекті Свободи. Вона скаржиться на відомого у місті чоловіка-прохача, який дуже часто просить саме на проспекті Свободи. Він пританцьовує перед кожним перехожим, якщо ж йому не кидати в коробку, то він проклинає услід. Подаємо пряму мову. 




«Думаю, його багато ужгородців бачили. Такий чорнявий, невисоко зросту, ходить із широкою коробкою. Як підходиш, то ледь не танцює і махає головою, аби ви йому щось вкинули. Коли спостерігаю з вікна або сама йду вулицею, то бачу, що переважна кількість перехожих нічого йому не дає. І правильно роблять! Однак він починає вигукувати непристойності, проклинає, бажає хвороб. Саме про нього інколи пишуть у Facebook, навіть міркують, як провчити цього ледацюгу. У мене питання? Чому не реагує поліція? Адже він порушує громадський спокій!», — висловлюється Наталія.



Rionews.com.ua

clipnews