Лілово-білі гори: на полонині Апецька зацвіли червонокнижні крокуси і первоцвіти

Над верхів’ям річки Апшиця, що на
Рахiвщинi, красується полонина Апецька, висота якої 1511 метрів над рівнем
моря. Назва гори походить від румунської мови й означає «водяна» (румунською
apă — вода). Названа Апецька так недаремно, адже на її схилах є чимало джерел,
які дають початок потічкам — притокам таких річок, як Тересва, Великий Плаюць,
Крайня Ріка та інших. До висоти приблизно 1400 м гора вкрита хвойними та
старими буковими лісами, вище — полонини з чорничниками.

 

На Апецьку працівники
Великобичківського лісомисливгоспу проклали у 2007 році лісову дорогу, якою
можна дістатись на її вершини навіть легковим автомобілем чи мотоциклом. Саме
цією дорогою в рамках прес-туру Рахівщиною прибули захисники зелених Карпат
разом із журналістами аби побачити ніжні весняні провісники – крокуси та
первоцвіти, вершини, з яких відкриваються нескінченні горизонти Тячівщини та
Рахівщини, включаючи красивий хребет Свидовець i відчути себе, як птах у небі,
також природно, як і на землі.

 

Окрім весняних лілових крокусів,
які стеляться безкрайніми полями під час танення снігів, це невеликий едельвейс
і первоцвіт. Зараз на полонині сотні тисяч крокусів буяють цвітом ніжні весняні
квіти, які
перетворили полонину у справжню казку.

 

Для багатьох комашок перші квіти
весни є джерелом живлення. Неважко здогадатися, що буде з метеликами,
бджілками, іншими комашками, коли зникнуть первоцвіти. Чимало з них захищають
ліс від шкідників, і якщо їх не стане, нікому буде «лікувати» дерева.

Більшість первоцвітів Закарпаття
занесено до Червоної книги. Це означає, що їх ні в якому разі не можна зривати.

Білоцвітник весняний

 

Цей рідкісний вид флори —
білоцвітник весняний — дуже подібний до первістка: квітка схожа на дзвіночок,
але повніша. Якщо у первістка пелюстки різних розмірів, то у білоцвітника —
однакові. А от колір квітки і форма листочків майже не відрізняються: і у первістка,
і у білоцвітника молочно-білі пелюстки та вузькі листочки.

 

Шафран Гейфеля (крокус)

 

Легенда розповідає, що якось бог
Гермес метав диск — у Греції це було популярне заняття. Та під час останнього
кидка він помилився – і диск випадково вдарив його найліпшого друга Крокуса.
Гермесу було настільки важко з цим змиритися, що він благав богів якимось чином
зберегти пам’ять про друга. Тоді ж на місці загибелі Крокуса виросли квіти,
такі ж красиві, як і воїн.

 

Любка дволиста

 

Давним-давно існував звичай: аби
дівчат любили парубки, їм давали бульби любки дволистої. Козаки висушували
бульби і носили їх у якості амулета на шиї. А от коли були втомлені, досить
було пожувати бульбу – і сили до них поверталися.

Ось таку от красу можна побачити
на Апецькій ні сніг, ні спека їм не перешкода, проліски цвітуть, а це значить і
справжнє тепло не за горами.

 

Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ

clipnews