Чому знищення кінотеатру «Ужгород» є архітектурним вандалізмом

Пригадуєте скандал щодо знищення будівлі напроти лялькового театру на площі Театральній? Тоді було мало тих, хто протестував проти будівництва сучасної будівлі «Апріорі» Іваном Волошиним. До честі Волошина, в нього є художній смак і матеріали для будівництва він використовує якісні. Однак не є розуміння того, що в центральній частині міста старі будівлі не можна зносити і перебудовувати під свій лад. Це не просто історія. Це аура міста. Це те, що є цінністю будь-якого міста. 

Так, «Апріорі» подобається більшості молодих людей. Ну і тим, хто не має відчуття необхідності збереження історичної аури. Але у Європі такого би не дозволили. У Європі строго визначено території міст, де не те що реконструкція чи перебудова не дозволена, а й неможливо встановити нові вікна, двері, дах, фарбувати фасади, встановлювати будь-які конструкції. 

На жаль, в Ужгороді такого немає. Але я залишаюся прихильником того, що «Апріорі» можна було побудувати десь поряд із центром міста або хоча би навпроти через річку. Але не на історичній Театральній площі. 

Тепер та сама пригода з «Короною» та кінотеатром «Ужгород». Так, нам кажуть, що «Корону» відроджують, але це вже буде зовсім інша сучасна будівля лише з елементами тої будівлі, яка була раніше. Тобто будівля втратить історичну ауру і, фактично, історичну ауру остаточно втратить уся Театральна площа. Амінь. 

А ще гірше те, що реконструкція дісталася і вулиці Волошина. Я про кінотеатр «Ужгород», який днями почали розбирати. Власне, молоде покоління не зрозуміє, в чому цінність такої здавалося б архітектурно простої будівлі. Цінності не видно. Молодь примітивно вважає, що архітектурна цінність — це якась ліпнина, статуї, колони та інші елементи епохи Ренесансу. Насправді кінотеатр «Ужгород» — пам’ятка архітектури світового рівня. 

Ось невеличка довідка: «Будівлю кінотеатру зведено у 1932 році за проектом кошицького архітектора Людовіта Оелшлегера (Ludovit Oelschlager). Спроектована споруда у 1930 році, а саме будівництво розпочалося 1931 року на замовлення магістрату міста Ужгорода. Відповідно до проекту, міський кінотеатр разом із будівлею міської бібліотеки складав єдиний комплекс. Наскрізний прохід через будівлю з’єднувався з пасажем Баті. Загальний кошторис будівництва складав 5,3 млн. чеських крон. 

Головним підрядчиком було будівельне підприємство інженерів Гуго Кабоша та Золтана Орото (Ing. Hugo Kabos a Ing. Zoltan Arato). Столярні та скляні роботи виконувалися фірмою Шимона Шпіри (Simon Spira) з Мукачева. Всі електромонтажні роботи та виготовлення систем освітлення було доручено фабриці світильників Адальберта Ріхтера (Adalbert Richter ) із міста Їржіков. 

Будівля кінотеатру «Ужгород» зведена у стилі експресіонізму. У ній втілені всі головні принципи сучасної архітектури, що зароджувалася в міжвоєнний період — колони-опори, вільне планування, плаский дах, стрічкові вікна та вільний фасад. 

Триповерхова споруда характеризується бездоганними пропорціями, прямими лініями та кутами. Рафінований стиль досягнуто завдяки панорамним вітринам першого поверху, оздобленню смугами емальованих глянцевих кахлів простінків стрічкових вікон та надвітринного простору, які надають кінотеатру фешенебельного вигляду. Цоколь, колони та портал будівлі — з травертину. Стильні художні деталі — напівкруглий балкон, металеві флагштоки, латунні двері тощо». 

Кінотеатр «Ужгород» дивним чином «пішов» під приватизацію у 2012 року. Тоді аферу з приватизацією було закручено прокурором Олександром Бондаренком та мером Ужгорода Віктором Погорєловим. Вони куми. Потім будівля дісталася фірмі з Івано-Франківська. Що буде з нею далі — невідомо. Швидше за все, «Корону», приміщення магазинів у пасажі Баті та кінотеатр «Ужгород» об’єднають у один торговельно-офісний комплекс. Яким він буде? Сучасним і функціональним. Але історією віддавати вже не буде. А ужгородці, для яких кінотеатр був культовим місцем, втратять неймовірну пам’ятку. 

Ужгород називають маленьким Парижем? Ну так… Після апокаліпсису. 

Генріх Розман, ProZak.info

clipnews