26 січня: це цікаво знати


За церковним календарем,
 26 січня вшановують
мучеників Єрмила і Стратника, преподобного Іринарха-затворника Ростовського,
мученика Петра Анійського і преподобних Єлеазара Анзерського, Іакова – єпископа
Низибійського, Пахомія
 Кенського.

26-го січня у
дохристиянські часи
 наші пращури вшановували Стрибога, або Позвізда,
Бога вітрів. За напрямком вітру в цей день передбачали погоду на весну:
північний вітер мав принести холод, південний – тепло, західний – дощі, а
східний – гарну ясну погоду.

Судили про погоду у цей
день і по місяцю: якщо навколо нього було туманне коло, очікували заметіль.
Наші пращури прислуховувались до лісу і спостерігали за тваринами, щоб
дізнатись про майбутню погоду. Якщо у цей день ліс тріщить — мороз
буде стояти довго, якщо ліс шумить, незабаром буде сніг і відлига. Якщо на
Іринарха киця мордочку ховає — бути морозу^ собака лежить,
звернувшись, — на холод, витягнулась — на тепло.

Іменинниками 26 січня є:

Петро, Юхим, Яків, Максим, Єлизар.

26 січня народився:

1863 — Павло Кошиця
(Порай-Кошиця), український оперний і камерний співак (тенор). Виконував оперні
партії в театрах Росії, Італії, України. Був солістом Большого театру
в Москві.

1897 — Іван Кулик (Ізраїль
Юделевич), український письменник, перекладач, громадський діяч. Автор збірки
віршів «Мої коломийки», «Зелене серце», «В оточенні» та ін.

26 січня святкують:


·        

День
працівника контрольно-ревізійної служби України


·        

Міжнародний
день митника

Чи знаєте ви, що:

Історія митниці та митної справи
у нашій державі сягає віків. Незаперечний історичний факт: вже в 911
році
 в торговому договорі Київського князя Олега з Візантійським
імператором обумовлювалися питання мита й митних стосунків між
двома країнами.

За Руссю визнавалося, зокрема,
право безмитної торгівлі. «…Нехай, — говориться у
договорі про руських купців, — входять до міста … і торгують скільки
їм треба, не сплачуючи ніяких зборів».

Київська Русь вже тоді мала
власну митну систему, стягувала, і, за домовленістю із суміжними країнами,
платила митні податки. У збірнику норм давньоруського права ХІ-ХІІ ст. “Русская
правда” Ярослава Мудрого застосовується слово “мито” як
таке, котре здавна вживалося у торговій практиці.

На підступах до міст Київського
князівства будувалися застави-фортеці, де уповноважені князем
збирачі стягували митні податки за перевезення товарів та прогін худоби.

Існує версія, що найважливішим
фактором, який вплинув на становлення митної справи у Київській державі вплинув
славетний шлях “з варягів у греки”, тобто від Скандинавії до Візантії.

Відомо, що за часів Ярослава
Мудрого (1019—1054рр.) основним центром збирання митних податків у Києві стали
щойно побудовані Золоті ворота (як головні в’їзні ворота до
«гори» – міста Ярослава).

За свідченнями іноземців, у Києві
в ті часи існували вісім торгів: головним з них
вважався так званий Бабин торжок на території міста Володимира. Не менше
економічне значення мав Торг на Подолі, поблизу гавані – у гирлі річки Почайни,
що впадала тоді у Дніпро в районі сучасної Поштової площі. Тут розвантажували
торгові судна і була розташована митниця.

У період феодального роздроблення
виникло тяжіння князів до введення власних митних зборів, відомих як «проїжджі»,
або торговельні
. Цікаво те, що вже тоді була відома практика
ухиляння від сплати мита
.

З такими порушеннями суворо
боролися: якщо купець об’їжджав митну заставу, з нього стягували подвійну ціну
за кожен віз – «промит», крім того, сам купець особисто мав платити штраф
– «заповідь».

Важливим регулятором торговельних
зв’язків Київської Русі із Заходом став перший фіксований торговельний акт –
Рафенштетенський митний статут 906 р. У ньому, зокрема, згадувалося, що
у ІХ ст. продавали руських коней у Баварії, а руси мали право вести
торгівлю на берегах Дунаю, а також у Ротелі та Рідуарсі з певним митом. Продавали
віск, рабів та коней.

Свій відбиток на митній справі і
етимології власне «митної» лексики залишила і монголо-татарська навала.
Саме від митного збору, який впроваджували на шляхах татарські баскаки, від так
званої «тамги» (бо товар, за який було сплачено податок,
позначався клеймом – «тамгою») пішло російське слово «таможня». (За
матеріалами сайту customskiev.gov.ua)


«Рідна країна»


 

clipnews