13 січня: це цікаво знати

За церковним календарем 13 січня відзначають Віддання свята Різдва
Христового. Цього дня вшановують святителя Петра (Могилу), митрополита
Київського і Галицького, і преподобну Меланію Римлянку. Вечір цього дня
називають Щедрим.

У народному побуті 13 січня зранку на Меланки починали готувати
другу обрядову кутю – щедру. На відміну від багатої, її
заправляли скороминою^ на Поліссі, скажімо, зерно варили зі смальцем. Як і на
багатий вечір, кутю ставили на покуті, дотримуючись попередніх обрядів.

Крім цього, господині готували
млинці з салом, пироги та вареники з сиром аби обдаровувати ними
щедрувальників. Цього дня колись мирилися посварені. Хлопці щедрували та водили
Меланку, тобто, перевдягнутого в жіноче вбрання жартівника, а
дівчата ворожили.

Наприклад, клали під подушку
гребінця, примовляючи, щоб суджений у сні розчесав волосся. Або ж
виходили на вулицю, щоб дізнатися, якою буде вдача у майбутнього чоловіка. Якщо
на дорозі зустрічався пес, то норов у судженого мав бути лихий, а вівця
– тихий.

Старші ж люди намагалися
завбачувати погоду, бо ж який перший день у Новому році, таким буде і
весь рік.

Іменинниками ж 13
січня є:

Меланії та Петри

13 січня народились:

1851– Василь Образцов, доктор медицини, один із засновників київської
терапевтичної школи. Першим у світі описав клінічну картину тромбозу коронарних
артерій і обґрунтував можливість прижиттєвого розпізнавання інфаркту міокарда,

1877 – Левко Мацієвич, український корабельний інженер, автор багатьох проектів
кораблів, підводних човнів, перший український авіатор, громадський і
політичний діяч.

Чи знаєте ви, що:

На Меланію (13 січня) у народі
існувала традиція грати «У Меланку», щоб провести старий рік якомога веселіше.
А грати треба ось як.

З гурту молоді вибирається
хлопець, який найкраще вміє жартувати. Він переодягається й стає «Меланкою».
Інші теж переодягаються: хто циганом, хто ведмедем, хто журавлем, хто чортом…
Одним словом, хто що цікаве придумає, те й утілює.

Це дійство цілком може
відбуватися й удень — тоді дітлахи юрбою біжать за переодягненою ватагою, щоб
добре роздивитися таку чудасію.

Хлопці не до кожної хати
заходять, а тільки до тих домів, у яких є надія зустріти дівчат. Як і при
водінні кози, дозвіл пощедрувати слід випрошувати в пісенній формі:

Господинечко, господаречку,

Пусти в дім Меланочку,

Меланочка чисто ходить —

Нічого в домі не пошкодить.

Добрий вечір!

Господар запрошує до хати, уся
родина збирається подивитися на ряджених, надто ж дівчата цікаві до того,
що відбувається. Незважаючи на попередню «рекламу», «Меланка» ходить по хаті й
робить шкоду, наприклад, може сміття розкидати або посуд поперевертати. Господині
знають цей звичай, тому уважно слідкують, щоб «Меланка» поводилася гарно,
нічого не чіпала.

Тим часом хлопці щедрують,
висміюючи поганих господинь:

А Меланка — неробоча,

Їх сорочка — парубоча,

Як люди ідуть на жнива,

То Маланка — на пива!

Дівчата сміються й хвалять пісню
й танці. Кожен із ряджених показує свої здібності: щосили витанцьовує, аж поки
дух заб’є. Коли нарешті щедрівку скінчено, усі сідають до
святкового столу.

Якщо «Меланкою» обирають дівчину,
то ця «Меланка» значно поважніша та статечніша^ вона вбирається молодою.
Дівчата, щедруючи, до оселі не заходять, а стоять попід вікнами
та співають:

Ой, на річці, на Йордані,

Добрий вечір на Мелані,

Добрий вечір, щедрий вечір,

Людям добрим на сей вечір!

Отак колись щедрували та подекуди
й зараз щедрують. (За матеріалами www.ukrlit.vn.ua)


«Рідна країна»




clipnews