Олександр Зубковський: «Займаються баскетболом усі, хто мають бажання»

– Зрозуміло, хотілося виграти у Києва. Ми тричі поступилися 
у попередніх турах ВЮБЛ. І у цьому турі нам потрібно було здобути три перемоги,
аби зберегти шанси для подальшої боротьби за медалі. Відтак, ще не готові для
потрапляння до чільної 12-ки. Будемо грати за нижчі місця. А так, звичайно,
кожна гра – це позитивний досвід для хлопців, навіть незважаючи на результат
матчу.

– Чотирнадцятирічні підлітки перебувають на піку перехідного
віку, як вдається їх направляти у баскетбольну колію?


– З кожним віком працювати непросто. Це моя точка зору. У нас так
склалося – мало тренерів працює, ми удвох працюємо з Василем Товтином. У нас
хлопці з 8 років і до 19, а це вже фактично, дорослі люди. З кожним підлітком
непросто, у кожного є якісь свої заморочки. Проводимо індивідуальну роботу.
Намагаємося до всіх знайти свій ключик. Радіємо, коли це виходить. А у
тренувальному процесі це простіше зробити.

– Скільки років ви працюєте з дітьми?

– Коли я прийшов до Закарпатської обласною ДЮСШ-2, в Ужгороді
взагалі не було відділення баскетболу. Це було 10 років тому. Стали до роботи.
Тим більше вона улюблена. Поступово розвиваємо гру. Деякі наші команди вже у
фінали потрапляють. Наведу приклад колективу хлопців 2000-го р.н., ми вийшли до
фіналу ВЮБЛ дев’яти з третього місця, також у 2004 року зараз непогані шанси
пробитися у фінал. Для Ужгорода це вже результат. Хотілося б звичайно, краще,
але не усе одразу. Будемо боротися, розвиватися – повідомляє прес-службі
ФБУ.

– Як ви шукаєте здібних дітей у свою баскетбольну секцію?

– Якщо у футболі в Ужгороді існує відбір, то у нас відбір як
такий відсутній. Займаються баскетболом усі, хто мають бажання. Ми нікого не
виганяємо. Я розумію, що можливо це не зовсім вірний шлях, якби ми перебували у
гонитві за результатами і місцями. Але у цьому є і свої переваги. Часто буває –
приходить дитина у секцію, даних особливих немає, думали, що з неї нічого не
буде. Але вона своєю працездатністю доводить зворотнє. І таких прикладів –
мільйон. Працюємо з усіма, хто бажає.

– У вас займаються діти зі звичних шкіл, чи зі спортивним
ухилом?


– Вони усі зі звичайних шкіл. У нас немає спортивного ліцею,
інтернату. Усі вчаться у загальноосвітніх школах. Ми тренуємося на базі спорткомплексу
Юність міської гімназії. Гімназія – та сама школа, але у неї є перевага –
гарний зал. Там проводимо тренування.

– У вас є баскетбольне минуле? Бачу – зріст у вас
баскетбольний.


– Та так. Як такого, баскетбольного минулого немає. Я до цих пір
ще граючий тренер у баскетбольній команді першої ліги в Ужгороді. Вона так і
зветься БК Ужгород. Спочатку ми заявилися у Західний регіон. Є у нас не те, щоб
завдання, а бажання – просуватися вище, може вже цього року гратимемо у вищій
лізі. Минулого року не усе зійшлося з фінансами, але у найближчому майбутньому
вже точно постараємося заявитися.

– А мета роботи з дітьми – створити конкурентноспроможну
команду?


– Хочеться підготувати хлопців, які згодом виступатимуть у
старшій команді. Хочемо вибудувати піраміду, яка зводитиметься до команди
майстрів. В принципі, усі хочуть таке вибудувати. Але не кожному вдається.


zaksport.uz.ua

clipnews