Матачівським медом смакував і Папа Римський Франциск

Ще дітлахом пропадав на домашній бджільницькій «фермі»
родака-земляка Михайла Кополовця. Зміцнів Петро у кваліфікації, як подався на
заробітки в Чехію. У м.Клатовшвіголь працевлаштувався в Яна Пінтіча, президента
професіональних пасічників ЧР, а відтак трудився і у м.Брунтал – тут пан Ян
Коломи навіть довірив бути керівником пасіки. Хазяї поважали верховинського
мігранта за його професійність, яка вдосконалювалася на очах, дисциплінованість
та інші позитивні риси, гідно розплачувалися і бажали спільно працювати й
надалі, та Петро вирішив повернутися у рідний край. Його мотиви були
зрозумілими – бажалося бути біля сім’ї і долаштовувати хату. До всього мав
намір працювати на Верховині, бо тут природою відкриті всі простори для плідної
праці на пасічницькому поприщі. І не прогадав, бо здобув добре ім’я бджоляра не
лише на одній Міжгірщині. Особливо себе проявив під час роботи на популярному
екокурорті «Ізкі» в Матачові. Що не рік, то успішно розвиває допоміжне і
корисне господарство на базі відпочинку завдяки славній медоносній карпатській
бджолі. Його продукцію з нектару знавці одразу розпізнають за цілющими
якостями, бо сумлінно старається, щоб була високої марки. Сам стверджує, що
досягнення дається внаслідок чистого екологічного довкілля – тут багато не лише
ароматних медоносів, але й з лікувальними властивостями. Особливо йому були
щиро вдячні за продукт високого ґатунку нещодавно учасники бойових дій у зоні
АТО, які проходили реабілітаційний курс на турбазі. А художники з багатьох
куточків України, яких місцева мальовнича краса зібрала на пленер, й поготів
розчулилися за пригощання – яскравими фарбами розмалювали всі вулики, які зараз
мають казковий вид.

Надзвичайно добра душа у Петра Петровича. Якось дізнавшись, що у
Івано-Франківську проходить конференція кардиналів і єпископату, як побожна
людина надіслав у подарунок меду. Густа солодка маса, яку виробляють бджоли у
верховинському краї, до смаку прийшлася її учасникам, а владика Йосифат Мощич,
мандруючи до Риму, передав дещицю і Папі Римському. До речі, медоносний товар
Томинець від щирої душі часто передає у монастирі, розташовані в Польщі.

Його по праву можна вважати і піонером на Закарпатті у
запроваджені лежанок на вуликах. Апітерапія – панацея, за його словами, від
багатьох болячок, у тому числі хронічних. Насамперед бджолотерапія лікує від
радикуліту, ревматизму, остеохондрозу та інших недугів. До нього у Матачово
навідуються не лише з лікувальними візитами. Часто приходять і колеги звідусіль
– Києва. Бердичева, Рівного… Як початківці-пасічники, так і поважного стажу
бджолярі, щоб запозичити досвід або обмінятися практикою. Ніколи не відмовляє у
підказках. Як і радий поспілкуватися, щоб і самому збагатити багаж професійних
знань.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ.

Міжгірщина

Газета «Новини Закарпаття»

clipnews