Степан Поп: «Треба готувати насамперед тих фахівців, потребу в яких відчуває суспільство

Зі вступним словом виступив завідувач кафедри Іван
Калинич, який ознайомив присутніх з історією порівняно молодого факультету,
розповів про його здобутки, поділився планами на майбутнє, розповів про зміни,
які очікують на структурний підрозділ вишу.

Перейняв естафету й продовжив бесіду, розповідаючи
докладніше про нововведення, декан геофаку Степан Поп. «Ми пишаємося нашими
випускниками. Постійно стараємося налагоджувати контакти з підприємствами та
виробництвами задля плідної співпраці. Наш факультет потребує уточнення назви:
він не просто географічний, а географо-природничий. Плануємо створити напрям
підготовки фахівців з оцінки майна, оскільки в цьому є потреба.

Маємо також намір запровадити півторарічну
магістратуру – теоретичну частину вивчатимуть два семестри, ще протягом півроку
демонструватимуть свої навички. Хочемо спробувати дистанційну форму навчання з
використанням новітніх технологій, проводити відеолекції.

Вважаю, що основними чинниками успіху є три
складові: кадри, які викладають, контингент, який навчають, й матеріальне
забезпечення. Наші студенти дістають величезний багаж знань як теоретичних, так
і практичних зі своїх спеціальностей. Крім того, здобувають педагогічну
практику, тому можуть стати чудовими вчителями. Ми даємо студентам базис,
потрібний для реалізації та самоствердження в житті», – зауважив Степан
Степанович.

Відтак перейшли до дискусії, порушуючи
різноманітні питання, що стосуються наукової діяльності, практики та
працевлаштування студентів і випускників.

 «Головною
проблемою нині є небажання працювати. Наш інститут потребує, до прикладу,
кваліфікованих геодезистів і ґрунтознавців. На жаль, справжніх фахівців,
обізнаних у своїй справі, дуже мало. Новий етап розвитку суспільства ставить
свої вимоги, а мобільних молодих спеціалістів не вистачає. Направляти людей у
Львів або Київ на курси – дорого. Хочеться, аби студенти зосереджували увагу на
практичних заняттях й надавали їм якомога більше часу. Приходили до нас на
практику й справді виконували ті завдання, а не просто просили підписати
щоденник», – прокоментував Василь Попович.

Врешті дійшли спільної думки: студентам конче
потрібна практика, бо ніяка теорія без неї неможлива. Проходження практики і
написання дипломних робіт лише тоді матиме справжню вартість, коли
відбуватиметься у виробничих умовах, тобто на підприємствах, куди в майбутньому
працевлаштовуються випускники.

Аби набути певного досвіду, слід брати участь у
ґрантах, заходах обласного масштабу, виявляти себе, вчитися й не боятися
поразок.



Оксана Пітра



Медіацентр УжНУ



clipnews