З нагоди річниці редакція газети “Калейдоскоп оголошень” вирішила взяти інтерв’ю у пана Ледиди. Його підготувала вільна журналістка Тетяна Грицищук.
“Я собі оцінки не ставлю. Я бачу, скільки ще потрібно зробити на Закарпатті”
– Олександре Олександровичу, дякую, що знайшли можливість зустрітися і викроїли час зі свого щільного графіка для нашого інтерв’ю. Сьогодні субота, 19 березня. Щойно із вашого кабінету вийшла чисельна делегація. Часто виходите на роботу у вихідні?
– Це були представники Світової Ради русинів, зокрема із Канади, Словаччини. Вони побажали зустрітися зі мною. Те, що в суботу працюю, є практикою. У неділю – за потреби.
– Вам подобається бути головою Закарпатської ОДА?
– Подобається…(замислюється). Не зовсім підходить слово “подобається”. Подобатися може картина, пейзаж, робота. Складно відповісти на ваше запитання. От, до прикладу, альпіністам подобається підніматися на шість тисяч метрів, обмерзати, спускатися і знову підніматися? Пояснити цього ніхто не може. Іде самоствердження людини, що вона може щось показати, щось покращити, щось зробити корисного.
– Рік тому Президент України Віктор Янукович призначив Вас на цю посаду. Що із запланованого вдалося зробити?
– Насамперед, треба було проаналізувати спадок, який нам дістався від попередників. Що у нас є? База, фінансова, для вирішення тих чи інших проблем і проблем, які є у нашому краї сьогодні. Виходячи з цих двох складових і залучаючи ресурс людський, з яким можна це робити, починається ця робота.
Зрозуміло, що все не зробиш за один рік. Але були визначені пріоритети. Інформація про те, що ми плануємо, що робимо і що зробили, була в ЗМІ.
– Будь ласка, наведіть приклад.
– Якщо говорити про таку галузь, як охорона здоров’я, то у нас почалась нормальна оптимізація видатків охорони здоров’я, що нам дозволило єдиним в Україні забезпечити обласні заклади охорони здоров’я необхідними медикаментами.
Ці кошти з бюджету медицини. У нас формульний розрахунок. На одного громадянина України в різних точках держави виділяється певна сума грошей. Використовувати їх можна по-різному. Розумієте? Тільки завдяки переходу на індивідуальне опалення обласна лікарня додатково отримала 1,3 млн.грн. І ці кошти пішли на харчування, на медикаментозне забезпечення хворих. Фактично по-господарськи поставились до розподілу коштів.
– Яку оцінку поставите своїй команді?
– Оцінку повинні ставити закарпатці, а не я. Відгуки, листи, подяки, соціологія. За цими параметрами можна оцінювати роботу сьогоднішньої влади на Закарпатті.
– Вчора прочитала оцінки закарпатських експертів. Дехто поставив вам дуже низьку оцінку, дехто – високу. Як ставитесь до цих оцінок, які, до речі, є дуже різними?
– Кожен по-своєму бачить виконавчу владу Закарпаття. “1” – це також оцінка. Дякую тим, хто оцінив високо. Це дає натхнення і поштовх якісніше працювати, робити більше для того, аби люди відчули, що влада на місці і дбає про них.
– Кілька експертів беруть на себе цю роль…
– Це нормально. Це політично активні громадяни Закарпаття, які вважають, що вони – представники суспільства Закарпаття, і тому вони беруться оцінювати роботу влади. У цьому нічого поганого нема. Я не ображаюся на оцінку “1”.
– Ви собі оцінку можете поставити?
– Ні. Я собі оцінки не ставлю. Я бачу, скільки ще потрібно зробити на Закарпатті.
– Які нові навики довелось опанувати Вам на посаді голови ОДА?
– Хочу сказати, що я у виконавчій владі з 1998-го року. Працював і в Ужгородській райдержадміністрації, і в облдержадміністрації, і у Верховній Раді. Коли відкриваю двері кабінету, для мене нічого дивного і неочікуваного нема. Я знаю систему роботи, я знаю проблеми, які є. Відкрив двері і – почав працювати.
– Чи вважаєте посаду голови ОДА апогеєм своєї політичної кар’єри?
– Важко сказати, що вище: депутат Верховної Ради чи голова ОДА? Я звик віддаватися роботі повністю, де б не працював, яку б посаду не займав.
“Досвід має своє відображення – чи в бізнесі, чи в політиці”
– Ви маєте чималий досвід підприємця. Де впевненіше почуваєтеся: у бізнесі чи у владі, у політиці?
– Знаєте, людина росте. Народилася, робить перші кроки, починає бігати, вивчати букви, помилки робити. І так набувається життєвий досвід. І цей досвід має своє відображення – чи в бізнесі, чи в політиці. Сьогодні не можна сказати, що повністю успішний бізнесмен не може бути політиком. Або політик успішний не може бути бізнесменом. Тому що це концентрація задля своєї цілі. Розумієте? Людина, яка сама себе може організувати, ставить перед собою мету, планово і системно до неї іде, де б то не було. Я б не став відрізняти бізнес від політики. Бізнес багато допоміг мені у політиці.
– Уже декілька разів ширилися чутки про вашу відставку. Наразі є підстави для вашої відставки? Хтось зацікавлений у цьому?
– Зрозуміло, що моїм опонентам питання щодо моєї відставки мусіровати корисно, тому що вноситься якась дестабілізація. Чи не щомісяця мене “знімають” з роботи, але ця прерогатива Президента. Коли Президент повважає, що я недостатньо виконую завдання, поставлені переді мною, не буде питатися у політиків Закарпаття, що робити, а прийме рішення сам. І вони знатимуть про це.
– Перші особи краю у всі часи говорять, що Закарпаття ось-ось стане другою Швейцарією. А віз і нині там. Чому?
– Я б не сказав, що віз і нині там. Не бачив жодного першого керівника краю, який би прийшов на цю посаду і не хотів зробити чогось корисного для Закарпаття. Просто кожен робить це по-різному. Кожен хоче, аби Закарпаття було однією з кращих областей на території України. Я не виняток з цього. Як ви помітили, я ніколи не критикував своїх попередників, тому що у мене зовсім інше відношення до роботи.
Якщо порівнювати рівень життя на Закарпатті, то я можу сказати так: він найкращий серед решти регіонів України. Маю можливість їздити по Україні, і по Херсонській, і по Миколаївській, і по Кіровоградській областях.
– Мала на увазі туристичне обличчя Закарпаття…
– Нам від того нікуди не дітися. Ми межуємо з чотирма державами і навіть ті туристи, які їдуть в Україну, вже переходять Закарпаття. Так склалося історично, що багато закарпатців повиїжджало за кордон, вони часто приїжджають, бо родинні зв’язки залишилися.
Загалом, Закарпаттям цікавляться. Зрозуміло, що не таким хотілося б бачити Закарпаття. Повинні бути дороги, магістралі, автобани, рекреаційні та культурно-історичні комплекси, що додаватиме плюсів туристичній галузі.
– Чи сприяєте створенню робочих місць у краї, аби наші земляки повернулися із далеких світів у рідні домівки?
– Наші закарпатці виїжджають за кордон не від доброго життя в Україні. Їдуть для того, аби заробити якісь кошти і з ними повернутися додому, вкласти в якесь виробництво чи в якусь галузь обслуговування. Це навіть дуже нормально.
Пригадайте 90-ті, коли поляки роз’їжджали по всьому світові, але згодом повернулися додому, і тими коштами почали піднімати Польщу. Вважаю, що сьогодні на Закарпатті хороша динаміка інвестицій. Бізнесмени світового рівня, які ще рік тому готові були відкликати свої інвестиції, все більше довіряють владі: як на загальнодержавному рівні, так і на обласному. Вони ж помічають позитивні зміни, які відбуваються нині в державі. В першу чергу, мова йде про повернення ПДВ, боротьбу з корупцією, структурні реформи в економіці і т.д. Скажу більше: інвестори вже зараз готові збільшувати свої інвестиції в Закарпаття.
– Ваші бачення щодо соціально-економічного розвитку Закарпаття.
– Ці питання можна обговорити з депутатами обласної ради, прийняти зважені рішення на засіданнях сесії. На Закарпатті діє багато культурно-мистецьких програм, щодо підтримки спорту. Динаміка є, зрозуміло, що не вистачає коштів. Але нема держави, яка сказала б, що місцевий чи обласний бюджет забезпечений.
– Люди, які працюють в облдержадміністрації більше 10 років, отримують по 900 грн. З них познімали всі надбавки, преміальних не нараховують. Як Ви думаєте, чи може держслужбовець ставитися до роботи відповідально, отримуючи таку невисоку платню?
– У зв’язку з тим, що така низька заробітна плата, був прийнятий Указ Президента України про адміністративну реформу. Згідно цього буде скорочено держслужбовців на 30 відсотків, але фонд заробітної плати залишається, аби підняти середній рівень зарплат держслужбовців.
– Тобто заробітна плата держслужбовців буде піднята за рахунок скорочень цих працівників? І куди ці люди підуть?
– Всі критикують нас (підвищує голос. – Примітка автора) за великий бюрократичний апарат, а ви… Якщо ти хороший менеджер, знаєш мову, то я впевнений, що люди знайдуть себе у бізнесі чи у науці, чи в освіті. Багато є місць, які потребують професіоналів.
– Ви стверджуєте, що ці люди не будуть безробітними?
– Ті, які пройшли таку гарну управлінську школу, не залишаться без роботи.
“Відносини у мене як з бізнесом, так і з політиками виважені й помірковані”
– Чи є на Закарпатті бізнесова та політична еліти і які у Вас з ними відносини?
– Закарпаття – досить прозорий край, імена політиків, бізнесменів відомі. Адже дві третини населення – сільське, мегаполісів нема, Ужгород маленький, майже кожен кожного знає.
Зрозуміло, що кожна політична сила проповідує свою ідеологію, але з лідерами є нормальний діалог.
У цей момент дзвонить стаціонарний телефон у кабінеті голови ОДА. Олександр Олександрович піднімає слухавку. За вісім хвилин повертається, крутячи в руках зелене яблуко.
– Олександре Олександровичу, Ви завершили відповідь про бізнесову і політичну еліти?
– Про політичну я сказав. А тепер про бізнесову. За закарпатськими мірками ти можеш бути бізнесменом, а за загальнодержавними – це буде нижче середнього.
– Про відносини.
– Відносини у мене як з бізнесом, так і з політиками виважені й помірковані. Можу сказати, що за рік моєї роботи ні в кого не було забрано ні землі, ні будови, ні фабрики.
– Що скажете про інтелектуальну еліту?
– Досить важко сказати. Я думав, що на Закарпатті більш інтелектуальна еліта. Але після місцевих виборів 2010-го розчарувався, особливо в результатах виборів мера Ужгорода.
– Чи можна з нею знайти спільну мову, чи є вона впливовою у краї, чи прислухається громадськість до їхньої думки?
– Якщо з такого боку, то зрозуміло, що в Закарпатті є інтелектуальна еліта, в яку входить інтелігенція, вчені. Зрозуміло, що вони пробують впливати, але вони повинні бути більш відкритими, більш публічними, тоді вони можуть впливати. Але коли ця інтелектуальна еліта стає більш публічною, відкритою, вона автоматично стає політиком. Вірніше, політики запрошують її до себе (сміється).
– На вашу думку, закарпатські ЗМІ є четвертою владою у краї?
– Поки що це є спробою. Хоча є багато публікацій, які мають під собою правдиву основу і на які реагують і політики, і бізнесмени, і влада, і силові структури. Адже не кожен може потрапити на прийом до начальника УМВС чи до губернатора, проте на сторінки преси є більше можливості. ЗМІ моніторяться, робляться висновки. Вивчається, чи є ця проблема, чи її нема і що треба зробити.
– Чи готові ви доносити громадськості аргументацію своїх рішень?
– Я це роблю і роблю це систематично, у будь-який час. До зали на прес-конференцію голови ОДА мають доступ всі бажаючі журналісти, до того ж вони можуть задати те питання, яке хочуть.
– Чи читаєте пресу?
– Так, бачите, у мене є сьогоднішня преса (показує у бік робочого стола, на якому кіпи паперів, у одній є періодичні видання. – Примітка автора). Уже переглянув. Читаю в суботу, неділю.
– Чи зважаєте на публікації, зокрема і на критичні на адресу влади?
– Якщо є підґрунтя до цієї критики, то так. Багато є критичних публікацій опонентів. Зрозуміло, що політичні сили, які знаходяться в опозиції, ніколи не будуть хвалити ті сили, які перебувають при владі.
– Яким джерелам довіряєте щодо отримання необхідної інформації?
– У мене нема такого, що отримую інформацію з одного джерела і приймаю це за чисту істину. Намагаюся взяти інформацію з кількох джерел, тільки після цього приймаю рішення.
“Якщо у 27 країнах світу є національність “русин”, а коріння русинів пішло із закарпатської землі, то я вважаю, що на Закарпатті, згідно Конституції України, Декларації прав людини, людина також має право ідентифікуватися”
– Як Ви вважаєте: тема русинства на Закарпатті є спекулятивною?
– Тільки що у мене була зустріч із представниками Світової Ради русинів з дев’яти країн світу. Коли говорять, що ми хочемо розмовляти на русинській мові, спілкуватися, то це нормально. Якщо у 27 країнах світу є національність “русин”, а коріння русинів пішло із закарпатської землі, то я вважаю, що на Закарпатті, згідно Конституції України, Декларації прав людини, людина також має право ідентифікуватися. Якщо на Закарпатті є люди, які ідентифікують себе ромами, угорцями, німцями, словаками, росіянами, українцями, то чому не можуть бути русини?
У 2012 році буде проводитися перепис населення, то хто бажатиме ідентифікувати себе русином, то нехай ідентифікує. Русини – це національність у складі України.
Дехто спекулює на цій темі, закликає створювати країну, державу, автономію. Але це піар, популізм, більш нічого. На сьогоднішній зустрічі представники Світової Ради русинів таких питань не піднімали.
– Які недоліки бачите в русинському русі? Чому стільки бруду виливається на русинів, водночас не зрозуміло, хто є лідером?
– На Закарпатті є 10 чи 12 керівників русинського руху – від крайньо-правих до крайньо-лівих. Як в Україні є ліві і праві центристи, так і в Закарпатті є русини. Серед них є дуже агресивні, а є помірковані. Представники Хорватії повідомили, що у Хорватії є русинська гімназія, і там навчається троє дітей із Закарпаття. Молодий канадець з гордістю розповів, що він родом із Перечинщини, у цьому краї народився, виріс, тут живуть його предки, яких час від часу відвідує.
– Ви фотографувалися з ними на згадку?
– Так, так.
– Отож, будуть фото в Інтернеті, обговорення цієї події. До речі, Ви читаєте Інтернет, коментарі?
– Так, читаю.
“Мені цікаво бачити, чого досягли артисти, художники Закарпаття…”
– Ваше життєве кредо.
– Професійну роботу повинен робити професіонал. І в політиці, і в бізнесі, всюди.
– Чи бували у вас емоційні зриви, депресії і якщо такі випадки мали місце, то як брали себе в руки?
– Людина, яка може зриватися, не відповідає цій посаді. Емоційних зривів у мене не буває. А от внутрішня напруга буває. Найкраще розвантаження цієї емоції – фізичне навантаження. Тоді багато плаваю або бігаю.
– Яку музику слухаєте у авто, коли їздите у відрядження?
– Дуже подобаються закарпатські та українські народні пісні. Вони такі мелодійні! Маю диски із записами пісень Маріки Зубанички, Гіги, Поповича. Коли слухаю їх, то відчуваю себе у Закарпатті.
– Часто бачила Вас на виставках художників, на концертах у філармонії. До того ж на заходах ви присутні до кінця…
– Мені цікаво бачити, чого досягли артисти, художники Закарпаття, тому я часто відвідую виставки, культурно-мистецькі заходи.
– Відомо, що Ви є затятим мисливцем. Чи можна це захоплення віднести до спорту?
– Так. З мисливством я 30 років. Але для мене мисливство – це не добування їжі, м’яса. Мисливство для мене є відпочинком. Буває так, що цілий день находишся по свіжому повітрі, нагуляєшся, потім разом розпалимо вогонь, пожаримо сала, вип’ємо по чарці гарячого вина, поспілкуємося, і на цьому мисливство закінчиться.
– Хто є у вашій мисливській компанії?
– Багато людей. Там є і політики, і бізнесмени, і просто знайомі.
– А жінок чи берете із собою?
– На полювання? Ні (сміється. – Примітка автора).
– У цій обстановці легше знаходити спільну мову з Вами?
– Зрозуміло, що так. В основному ми полюємо в осінньо-зимовий період, коли добре прохолодно, сніг скрипить під ногами. Для мене це прекрасний відпочинок.
– Чи маєте зараз мрію? Яких зусиль докладаєте, аби ця мрія стала реальністю?
– Про конкретно якусь одну – важко сказати. Сьогодні десь я бачу, що Закарпаття має чимало принад, аби стати туристично-рекреаційним краєм. Цим напрямком ідемо. Після промаркованих туристичних шляхів по горах, полонинах мусимо завершити вивіз отрутохімікатів, зробити нормальні дороги, упорядкувати сміттєзвалища, звести сучасні європейські заводи з переробки сміття. Далі велику увагу приділятимемо здоров’ю людей. Вже почали будувати сучасні футбольні майданчики, ковзанки, тенісні корти, басейни. Продовжимо це робити і в майбутньому. Лише здорові закарпатці здатні в майбутньому досягати успіхів, будувати заводи, вирощувати сільськогосподарську продукцію, покращувати економіку.
– Ким мріяли стати у дитинстві?
– Футболістом. Цим видом спорту професійно займався довго. Так склалося, що великий спорт мусів залишити. Наразі продовжую займатися любительським спортом.
– Чи є такі люди, яким не подаєте руки?
– Моя вихованість і займана посада не дозволяє цього робити. Правда, є люди, яким подаю руку з невеликим задоволенням.
– О котрій годині розпочинається Ваш ранок і з чого?
– Без п’ятнадцяти сьома – підйом. Можу лягти о другій ночі, але все одно пробуджуюся ранком у цей же час. Це уже звичка. Якщо хороша погода, то бігаю, якщо дощить, то роблю зарядку. Потім приймаю душ, снідаю і о 8.05-8.10 на роботі.
– Чи вірите у гороскопи?
– Спеціально не шукаю, не читаю. Але коли їду в авто і по радіо читають гороскоп, то чекаю черги свого знаку з нетерпінням. Деколи таке говорять, що підходить до будь-якого знаку.
– У грудні ви поділилися планами на цей рік із всеукраїнським виданням “Газетою по-українськи”. Редакція у свою чергу звернулася до астролога та парапсихолога, аби дізнатися, що готують зірки і доля, для всіх голів ОДА Західної України.
– Не читав. Цікаво було б почитати.
Ми подаємо ці прогнози
“Цей рік буде для нього (Олександра Ледиди. – Примітка автора) найскладніший, порівняно з іншими губернаторами. За зороастрійським календарем він – кінь. Тому мусить “тягнути лямку”, працювати в поті чола. Не завжди будуть складатися ділові стосунки”.
“Фінанси з’являться на початку року. Бажання працювати зникне на початку літа, тому треба подумати про відпустку і провести час із сім’єю. У листопаді дорікатимуть за недоліки в роботі. Команда буде задоволена своїм лідером, працюватиме добре. Більшість часу доведеться приділити ліквідації наслідків паводків, але ситуація буде під контролем. Через накопичення вірусної інфекції в організмі постраждає серце. Варто пити чай з ехінацеї.”
Тетяна ГРИЦИЩУК, спеціально для газети “Калейдоскоп оголошень”
