ZAXID.NET із Віком
Ковреєм можна почути про
фішки цього річного фесту «Березневі коти», особливості фестивального життя
«по-українськи», найновіші напрацювання поета у царині літератури та, як
врятувати свою душу і стати веганом.
дивувати гостей заходу? Які родзинки?
співпрацював з однією
литовською формацією в царині відеопоезії, Вітас Декшнис уже традиційно бере
участь у Форумі видавців). Однак цього замало, треба збільшувати
кількість/якість контактів. Як на мене, Срібна земля (Закарпаття) в цьому
взагалі провисає.
року й проводиться щорічно. Спочатку відбувся перший резонансний літературний
вечір у одній з найбільших авдиторії Ужгородського національного університету.
У читаннях тоді брали участь всього сім літераторів. Співорганізаторами
виступили мої однокурсники з філфаку: Мар’яна Хемій та Олег Хававчак. А шоу
вдалося на славу – з ходінням по столах, публічно-символічним перевдяганням,
предметними маневрами, відвертою доповіддю про ерос в літературі та,
безперечно, інтригуючими читаннями…
читань, жива музика, боді-арт, художню міні-виставку, графіті («БК-2»), фото-,
худвиставки, кіносеанси, скандальну п’єсу «Онан», слем («БК-3»),
флеш-моби, вечірки, відео-поезію. Були гості з Білорусі («БК-4»), письменники з
Польщі, тематичні круглі столи, різноманітні презентації, вихід антології
фестивалю («БК-5»), всеукраїнський тур на її підтримку… Здається, до туру,
ужгородські видання подібного штибу взагалі в Україні не промотувалися (хіба
«Джинсове покоління» – альманах пострадянських літераторів краю), а тут веселий
вояж культурними центрами країни, відвідини інших фестивалів. Плюс, антологію
можна придбати в найбільшій українській мережі книгарень.
і низка установ, організацій та меценатів. Дивно, чому на наші офіційні
листи-прохання ніяк не реагує міська влада. Хіба що якось комітет моралі хотів
заборонити афішу одного з фестивалів.
Насправді це щось дуже нове для нашої держави, адже стереотипний образ України
доволі цнотливий. Чи не було закидів щодо цього, окрім заборони афіш?
«Чарівні пута» вийшла ще кілька років тому.
Коли чекати наступної? Над чим нині працюєш?
викладає українські мову та літературу у середній школі, – авт.). Працюю над
собою. Є ідея укласти спільно з російською письменницею, що живе у Норвегії,
Любавою Малишевою, книгу (товстішу). Побачимо, що з того вийде, бо обоє ми
харизматичні в творчості й маємо кожен своє бачення, але сподіваюся, що
спрацюємося.
участь у мистецькому житті країни, є учасником багатьох мистецьких заходів. На
твій погляд, чи достатній рівень організації? Можеш назвати якісь курйози і
приємності, що мали місце у такому контексті.
веганізмом, а це навіть
серйозніше за вегетаріанство. Чи є якість труднощі у такому способі життя, і
які у нього переваги?
ненавмисної) суспільства (так званої більшості), до придбання побутових
товарів. Адже веганство – це не тільки їжа, а філософія ненасилля,
неексплуатації людей, тварин, реальні кроки з екології, які починаєш з себе та
демонструєш це іншим. Веган – то пробуджений вегетаріанець, що вже не ховає, як
страус у пісок, свою голову, а йому до всього є діло: чи дерева рубають, чи
забруднюють наші землі, чи вбивають тварин, чи порушують чиїсь права…
Насправді, у постсовку мислячих людей не дуже багато, а особливо в маленьких
містечках. Радує, що принаймні творчі люди починають розуміти, що вбивство – це
ненормально. У художніх колах закарпатської молоді вже стало модно бути
вегетаріанцем.
