Найвища жінка України: “Про кохання мрію… Але без заміжжя”

Зріст чернігівчанки Любові Шило — 2 м 13 см. У 2007-му
жінку занесли в Книгу рекордів України, але дізналася про це Люба лише
згодом — випадково, від знайомих.

— Я навіть не
думала, що потраплю в Книгу рекордів. Наскільки я знаю, у світі я лише
лише на четвертому місці. Дві жінки є зі зростом 2,40 м. і ще одна
баскетболістка із 2,18 м, — скромничає Люба. — Вимірювати мій зріст
приїжджали ще років десять тому, але про рішення комісії я так і не
знала, поки знайомі випадково не прочитали в Інтернеті.

А могла б стати зіркою баскетболу…

Вже
в першому класі Люба виділялася серед однолітків, переганяла деяких
третьокласників. Терпіла глузування дівчаток, але легко завойовувала
дружбу хлопців — вони її сприймали як «свого хлопця».


Я була хуліганкою, тому навчася в інтернаті, — розповідає Люба. —
Звичайно, у дитинстві мені було образливо, я хотіла бути маленькою, як
всі. Один раз у житті була в піонерському таборі. Мене призначили в
перший загін до найстарших, а мені було тільки 11. Я там намучилася за
місяць. Сучасні діти ставилися б до мене краще і простіше: їх вже важко
чимось здивувати, вони дивляться телевізор, користуються Інтернетом.

У
14 років у Люби вже був зріст 1,95 м і вага 120 кг. До речі, зріст
батька Люби всього 1,90, рідного брата — 1,85, мама і сестра —
середнього зросту. Одяг Любі в основному шив на замовлення кравець,
куплені на ринку штани мама доточувала. Із взуттям було складніше.
Доводилося задовольнятися чоловічим — 47 розміром.

Життя Люби почало змінюватися, коли 11-річну дівчинку помітив чернігівський тренер з баскетболу.


Я від нього бігала тиждень, — сміється Любов. — На вулиці до мене
підійшов чоловік і сказав, мовляв, дівчинко, давай познайомимося. А я
йому з ходу: «Я тобі, дядьку, зараз як познайомлюся!» — і сховалася на
ринку, де мама працювала. Тренер дізнався, де я навчаюся, і прийшов на
урок. Там я вже його вислухала. Він мене вмовив прийти подивитися,
спробувати.

З тих пір Люба почала
грати за юнацьку збірну Чернігова. З командою побувала в багатьох
країнах. У 14 років дівчинку, що подає надії, забрали в збірну країни.


Я зрозуміла, що зріст — це перевага. У команді навіть були дівчатка
трохи вищі. Я побачила, що не одна така, перестала соромитися, — згадує
Людмила.

Розвитку спортивної кар’єри
зашкодила травма руки. Жінка впевнена, що впала на тренуванні не
випадково, мовляв, багато хто їй заздрив. Любов перенесла дві операції, і
відновлюватися було дуже складно.

— Я
все кинула. Півроку спортом не займалася, а потім тренер з Душанбе
вмовив мене знову грати. Мама мене теж вмовила, мовляв, у Таджикистані
сонце, фрукти. З командою я їздила в Прибалтику. Все було чудово, але я
так занудьгувала! Вперлася, закрилася в кімнаті, не ходила в школу і на
тренування. Тренеру нічого не залишалося, як купити мені квиток.
Виїхала, а через тиждень там війна почалася.

Після
цього кілька місяців Люба тренувалася в Петербурзі. Але впертій
дівчинці команда не сподобалася. Знову повернулася додому, але освоювати
професію або йти вчитися не захотіла.


Необхідності працювати в мене не було, — пояснює Люба. — Ми жили з
мамою і братом, найстарша сестра тоді вже вийшла заміж. У нас все було,
всього вистачало…

Найкраща Снігуронька

Зараз
Любі 35 років. У Качанівській колонії жінка опинилася минулого літа —
за що саме їй дали 2,5 року, не зізнається. Тут їй вперше довелося
одягти спідницю — такі правила. Серед мешканок колонії поява Люби
викликала небувалий ажіотаж. Усі хотіли побачити «велетня».

— Перший час на шикуванні у всіх були голови повернені не туди, де начальство, а де моє відділення, — сміється Люба.

У колонії жінці вдається спати на стандартному ліжку. Щодня Люба виходить на роботу — виготовляти матраци.


Стіл би для роботи вищий, нагинаюся, а до вечора спину не розігнути, —
зізнається Любов. — А шити за машинкою пробувала — ноги не поміщаються.

Перед Новим роком Люба Шило погодилася брати участь у самодіяльності, щоб урізноманітити своє життя в колонії.


Я ж не знала, що вони мене Снігуронькою хочуть зробити, — сміється
Люба. — Але зате ми з Дідусем Морозом, іншою засудженою, зірвали овації.
Коли я вийшла, думала, оглухну від криків і оплесків. Ми з Дідом
Морозом виступили, я його на руки — і зі сцени. Тепер мене Снігуронькою
називають. Ну, це приємне прізвисько.

”Спочатку знайду дочку”

У вільний час жінка читає книжки. На запитання, які, лукаво посміхається: «Про кохання».


Я прихильниця того, щоб просто зустрічатися з чоловіком, а заміж ніколи
не хотіла вийти, — відверто розповідає Люба. — Пропозицій було багато,
але я не створена для сімейного життя. Діти — звичайно, потрібні, а
чоловік — ніколи. Я бачила, як живуть інші родини, як було в моїх
батьків…

До кінця Любиного терміну
майже півтора року. У Люби є 14-річний син, котрий навчається в
інтернаті, і трирічна дочка, батьківських прав на яку жінку позбавили.


Я сподіваюся, що цього літа одержу умовно-дострокове звільнення. За
будь-що дочку знайду, — заявляє жінка. — А ще переживаю — боюся маму
живою не застати. Вона дуже сильно хворіє. Що зараз вдома відбувається —
не знаю. Ані мама, ані брат на листи мої не відповідають… Я постійно
згадую нашу вулицю. Там росте дуже багато вишень. Коли вони навесні
зацвітають — це невимовна краса…

Насправді

Погрожувала медикам пістолетом-запальничкою

У
рідному Чернігові Любов Шило — особистість відома. Останні роки
городяни звикли її бачити біля воріт жіночого монастиря, де вона просила
милостиню. Після закінчення спортивної кар’єри Люба практично відразу
пристрастилася до спиртного. Жінка була вже двічі засуджена за крадіжки,
щоправда, одержала умовні терміни.

Коли
старшому сину виповнився рік, Любу позбавили батьківських прав. Після
народження дочки жінка була розсудливою всього кілька місяців. Потім
знову побиралася біля монастиря вже з маленькою дочкою, продовжувала
пити. Закінчилося все тим, що 10-місячну Настю «швидка» забрала у
тяжкому стані: у маленької було запалення легенів. Любов Шило позбавили
батьківських прав і на другу дитину. Пізніше Люба спробувала забрати
дитину з лікарні. Лікарю й медсестрам вона погрожувала зброєю, потім
виявилося, що це була запальничка у вигляді пістолета.

За
злісне невиконання обов’язків з виховання дитини, що призвело до тяжких
наслідків, й інцидент у лікарні Любов і одержала дворічний термін.

“Рівне вечірнє”

clipnews