Пройдено значний відрізок з відведеного. Але дорога хвилює і вабить майстра слова й надалі, кличе до нових творчих надбань. Символічно, що перша книга Василя Густі називалась “Перон”, друга – “Жадання дороги”. А особисто мені до серця така асоціація поета: “Дорога без доброти веде в нікуди”. Митець зізнається, що на його шляху зустрічалось чималор людей, які приносили значні прикрощі. Але часто згодом вони звертались по допомогу і Василь сприяв вирішенню проблем.
– Це тягар з моєї душі знімало, – каже мій співрозмовник. – Пам’ятати зло потрібно, але ніколи не відповідайте на нього…
Ось таке життєве кредо, якщо хочете, філософія цього неординарного чоловіка, й безперечно, непересічної особистості. Він зронив у нашому краї чимало зернин мудрості. І каже, що буде щасливим, коли пригорщі його досвіду, роботи, думок, сумління, висновків стануть комусь у пригоді. Глибоко переконаний: багацько густіївських “насінин” вже щедро проросли в інших. Хоча сам поет стверджує, що є й чимало таких, які потрапили не у благодатний грунт, а опинились на камінні…
Густі – людина-оптиміст. Щиро вірить у краще завтра. Трохи заздрить нинішньому молодому поколінню літераторів, яке вважає більш освіченішим, з чим автор цих рядків не зовсім згоден. Але у Василя – своє, притаманне тільки йому сприйняття навколишнього. Радує, що воно густо помережане дотепним, іскристим гумором і тому сірі фарби сьогодення споглядаються в більш доступних відтінках.
Про Густія можна писати й писати. Зустрічі з ним – це завжди якесь духовне наповнення, спонукання до роздумів, відкриття. Від “вічного учня” завше є що почерпнути. У цьому можуть переконатися всі бажаючі, хто прийде 23 березня о 15 годині в обласний театр ляльок, де відбудеться ювілейний творчий вечір поета. Завітайте і переконайтесь.
Микола Горват, “Вісті Ужгородщини”
