Битва шахових титанів

Доля великих шахістів після історичного поєдинку в Гавані склалася по-різному. Наступні шість років ознаменувались для Капабланки справжнім тріумфом. Він перемагав в усіх турнірах, майже не припускався помилок, а його поодинокі програші сприймалися як справжня сенсація. За кришталево чистий стиль гри та відсутність помилок від колег-шахістів та журналістів кубинець отримав прізвисько “шаховий автомат”. Ось одна з його знаменитих “маленьких” комбінацій.


Однак невдовзі в творчості нового чемпіона почався застій, він сам повірив у свою непогрішність, перестав вдосконалювати власну гру. Ці вади характеру великого чемпіона призвели до того, що в матчі за шахову корону з Олександром Альохіним у 1927 році він зазнав тяжкої поразки. Після цього удару Капабланка так і не отямився і в подальші роки реально претендувати на шахову корону вже не зміг.


Що ж до Еммануїла Ласкера, то попри солідний вік, він зберіг нев’янучу шахову майстерність. У 30-х роках він виграв кілька сильних турнірів, в яких обганяв свого опонента і навіть перемагав його в особистих зустрічах. Останні роки життєва доля великого маестро була сповнена драматичних подій. Рятуючись від переслідувань з боку фашистів, він змушений був попросити політичний притулок у СРСР, згодом, на початку 40-го року переїхав до рідних у США. Німецький чемпіон прожив 73 роки і до кінця життя зберіг світлий розум, відданість шаховому мистецтву і повагу у шаховому світі.


Аркадій ВОРОВИЧ.

clipnews