Хоча зараз ця подія не торкнулась нашого району , поширення захворювання на нашій території не виключене, враховуючи також високу міграцію ромів. Тому хочу коротко нагадати про цю недугу.
Чим же небезпечне дане захворювання?
Менінгококова інфекція віднесена ВООЗ до групи особливо небезпечних інфекцій, зважаючи на поширення, високу летальність, часту інвалідизацію реконвалесцентів, а також схильність до масового поширення.
Кожні 10-12 років відмічаються циклічні підвищення захворюваності, які тривають до 4-6 років.
Щорічно на планеті реєструється біля мільйона випадків захворювання на менінгококову інфекцію, з яких 20% закінчується трагічно. Хворобі підвласні люди любого віку, але частіше хворіють діти до 2 років.
Не являється винятком по реєстрації менінгококової інфекції і наш район. Щорічно серед жителів району реєструється 3-4 випадки захворювання, на жаль, мали місце і летальні. В більшості випадків із-за пізнього звертання за меддопомогою, інколи відмов від госпіталізації, захворювання протікали у важкій генералізованій формі. Так, із 3 випадків, зареєстрованих в минулому році, 2 – важкі.
Для цього захворювання характерна зимово-весняна сезонність, найчастіше захворювання виникають в лютому-квітні. Тому, враховуючи окремі клінічні прояви хвороби, особливо небезпечно зараження актуальне в період підйому захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції, які також супроводжуються явищами риніту і іншими симптомами характерними для менінгококового назофарингіту.
Збудник захворювання – менінгококк, нестійкий в зовнішньому середовищі, розповсюджуються повітряно-крапельним шляхом (при кашлі, чиханні, розмові).Ця його особливість приводить до того, що найчастіше захворювання виникають в закритих колективах, в місцях з надмірним скупченням людей (в одній тісній кімнаті, де знаходиться декілька людей).
Інкубаційний період при менінгококовій інфекції триває від декількох годин до 10 діб. У більшості випадків зараження супроводжується розвитком короткочасного здорового носійства, яке не проявляється візуальними порушеннями стану організму.
В окремих випадках потрапляння менінгокока на слизову оболонку дихальних шляхів приводить до розвитку назофарингіту, риніту, інших симптомів (головний біль, першіння в горлі, заложенність носу і затруднене носове дихання, підвищення температури тіла до 37,1- 39 градусів).
В більш тяжких випадках збудник через кров проникає в різні тканини і органи організму ,викликаючи так звані генералізовані форми (менінгококцемію з ураженням шкіри, наднирників, нирок, суглобів, серця). Проникнення менінгококу в мозкові оболонки викликає розвиток менінгіту. У найбільш важких випадках від початку до кінця хвороби не проходить і доби.
Найбільш небезпечними в підтриманні епідемічного процесу являються носії і хворі з клінічними проявами хвороби, особливо з назофарингітами, як, як правило, не діагностуються через надзвичайну схожість з іншими ГРВІ. Такий хворий заражає в 2 рази більше людей ніж носій.
Тому, не слід займатись самолікуванням, списуючи симптоми на звичайну простуду, При появі таких симптомів як підвищення температури, різкий головний біль, висипка на тілі негайно звертайтесь до лікаря.
Пам’ятайте, що вчасно надана медична допомога збереже ваше здоров’я, а інколи і життя.
Зав.епідвідділом Ужгородської райсанепідстанції Байда Г.М.
Для цього захворювання характерна зимово-весняна сезонність, найчастіше захворювання виникають в лютому-квітні. Тому, враховуючи окремі клінічні прояви хвороби, особливо небезпечно зараження актуальне в період підйому захворюваності на гострі респіраторні вірусні інфекції, які також супроводжуються явищами риніту і іншими симптомами характерними для менінгококового назофарингіту.
Збудник захворювання – менінгококк, нестійкий в зовнішньому середовищі, розповсюджуються повітряно-крапельним шляхом (при кашлі, чиханні, розмові).Ця його особливість приводить до того, що найчастіше захворювання виникають в закритих колективах, в місцях з надмірним скупченням людей (в одній тісній кімнаті, де знаходиться декілька людей).
Інкубаційний період при менінгококовій інфекції триває від декількох годин до 10 діб. У більшості випадків зараження супроводжується розвитком короткочасного здорового носійства, яке не проявляється візуальними порушеннями стану організму.
В окремих випадках потрапляння менінгокока на слизову оболонку дихальних шляхів приводить до розвитку назофарингіту, риніту, інших симптомів (головний біль, першіння в горлі, заложенність носу і затруднене носове дихання, підвищення температури тіла до 37,1- 39 градусів).
В більш тяжких випадках збудник через кров проникає в різні тканини і органи організму ,викликаючи так звані генералізовані форми (менінгококцемію з ураженням шкіри, наднирників, нирок, суглобів, серця). Проникнення менінгококу в мозкові оболонки викликає розвиток менінгіту. У найбільш важких випадках від початку до кінця хвороби не проходить і доби.
Найбільш небезпечними в підтриманні епідемічного процесу являються носії і хворі з клінічними проявами хвороби, особливо з назофарингітами, як, як правило, не діагностуються через надзвичайну схожість з іншими ГРВІ. Такий хворий заражає в 2 рази більше людей ніж носій.
Тому, не слід займатись самолікуванням, списуючи симптоми на звичайну простуду, При появі таких симптомів як підвищення температури, різкий головний біль, висипка на тілі негайно звертайтесь до лікаря.
Пам’ятайте, що вчасно надана медична допомога збереже ваше здоров’я, а інколи і життя.
Зав.епідвідділом Ужгородської райсанепідстанції Байда Г.М.
