Ужгород став останнім у серії міст України, у яких відбулася презентація збірки творів Тараса Прохаська "БотакЄ".

“Література не повинна бути відповіддю на багато питань. Вона скорше повинна бути поставленим питанням, аніж відповіддю письменника, особи приватної, на безліч питань, які, можливо, й близько не лежать до його сфери інтересів”, – переконаний письменник. Саме тому його збірка носить таку цікаву назву. Бо так є… “Це є відповіддю на питання, на які більше нічого не можеш відповісти, – вважає Тарас Прохасько. – Наприклад, чому сніг білий? Бо так є!..” Це визнання того, що існує певний стан світу, який література і читачі можуть сприймати, а вже потім розмірковувати над тими явищами. “Я залишив собі право писати те, що я не бачу в інших письменників”.

Розмова про увагу людей до актуального і важливого у нашому житті, про поставлені питання і отримані відповіді, про самоаналіз чи т.зв уважне життя, про звернення до внутрішнього світу кожної людини, які письменник кладе в основу своїх творів, зокрема перейшла до теми про загальні напрямки в сучасній українській літературі.
Загалом збірка “БотакЄ” містить у собі твори Тараса Прохаська у розрізі 10 років. І ця схильність – друкувати збірки своїх творів, – на думку письменника, є кроком до супермаркету. “Це є полегшення споживання і відповідає сучасному настрою споживача,” – каже пан Прохасько. Хоча при цьому письменник втрачає свою самостійність.

“Я є не письменником, а оповідачем”, – переконаний Тарас Прохасько і розповів журналістам про те, як, власне, він прийшов до письменницької праці, побувавши і вчителем, і барменом, і попрацювавши у лісництві. Нині Прохасько поєднує своє продуктивне творче життя з роботою в газеті “Галицький репортер”. А сам процес творчості порівнює хіба з процесом фотографування, коли письменник бачить певну ситуацію в житті і розуміючи її неповторність, знає, як її написати і прагне “законсервувати цю неповторність”.

Відтак розмова перейшла на таке явище як “читач Тараса Прохаська”. Він, за словами самого автора, людина, яка не боїться підніматися по драбині, і з-поміж сходів, ескалатора та драбини обирає саме останнє. “Я, переважно, перший абзац роблю страшенно складним. І коли якийсь читач не налякається того абзацу і подереться по драбині вище, то там йому відкриються гарні краєвиди,” – розповів Тарас Прохасько.
“Я закликаю до уважного життя, каже пан Тарас, – Уважним бути файно і кайфово, тому що це означає осмилене життя. Це є мессиджем моєї книги”.

uzhgorod.net.ua

admin