Пенсійне перезавантаження

У ніч на 10 грудня президент України Віктор Янукович підписав укази про початок у країні адміністративної реформи. Першим кроком на цьому шляху стала істотна реорганізація структури уряду: з 28 міністерств у ньому залишилося тільки 16. Щоправда, нових облич у керівництві країни українці не побачили.

Структура

Згідно з планом проведення адміністративної реформи, в Україні залишиться шість типів центральних органів виконавчої влади: міністерство, служба, інспекція, агентство, незалежні регулятори й органи зі спеціальним статусом.

112 різних відомств, що працювали до 10 грудня, будуть реорганізовані та скорочені, з них залишаться лише 63: 16 міністерств, 28 служб (будуть визначати політику відомств), 12 агентств (управляти держмайном) та 7 інспекцій (здійснювати контроль). Плюс прем’єр-міністр зі своєю канцелярією.

Захід, треба сказати, назрів давно: Україна, що є не найбагатшою країною Європи, утримувала найчисленніший на субконтиненті уряд, багато функцій у якому дублювалися. У шахтарів, наприклад, голова взагалі могла піти обертом від великої кількості начальників. Крім президента і прем’єра (яким самим не чужий Донбас), справами гірників опікувалися віце-прем’єр з економічних питань, міністр економіки, міністр палива та енергетики, а також спеціальний міністр вугільної промисловості.

Після реформи вугілля віддали профільному міністерству енергетики та вугільної промисловості. Решту попросили не турбуватися.

Приблизно такі самі муки відчували організатори якого-небудь молодіжного фестивалю. До них могли «приєднатися» віце-прем’єр з гуманітарних питань, міністерство культури, міністерство у справах молоді й туризму, а за бажання – ще й міністерство освіти.

Тепер залишиться об’єднане міністерство освіти, науки, молоді та спорту. Йому й карти в руки.

Ну і так далі. Під дахом оновлених міністерств зібрали по декілька скасованих, а також різноманітні агентства, служби, комісії та інші дрібніші структури.

Як усе це буде працювати, наразі сказати складно: нова система існує лише один день. Проте персональний склад уряду надій на істотні зміни стилю і якості роботи надії не дає: усі «нові» міністри працювали на високих посадах в уряді й до реформи.

Крім того, прем’єр-міністр і шість міністерств узагалі не потрапили під реформу: МВС, МЗС, міністерства оборони, охорони здоров’я, юстиції та фінансів, а також керівник уряду були виведені за дужки.

І все-таки структура виконавчої влади оптимізована. Причому так, щоб обидва головні «клани» Партії регіонів не залишилися скривджені.

Політика

Те, що в команді Віктора Януковича є два угруповання, які часто ворогують, не є великим секретом. Оскільки немає сильних судів і парламенту, такий поділ потрібен президентові як система стримувань і противаг, щоб його самого не «з’їв» хтось із соратників, хто став занадто сильним.

Саме цим можна пояснити збереження на посаді прем’єр-міністра «нейтрального» Миколи Азарова. Він, будучи уродженцем Росії, стоїть над сутичкою «донецьких бізнесменів» і «оточення Януковича».

При цьому обидві групи в уряді не тільки залишилися «при своїх», а й дещо зміцнили позиції, отримавши додаткові повноваження: президент почув кожного зі «своїх людей».

А от тим, хто в уряді опинився з необхідності, довелося потіснитися. Жертвою перестановок став один із найбільш невгамовних українських політиків – Михайло Бродський, який займався дерегуляцією економіки на чолі комітету з підприємництва. У своєму ЖЖ напередодні реформи він зрадів: «Ура! 50% чиновників скоротять». А на ранок дізнався, що скоротили його комітет. Обличчя, щоправда, спробував зберегти, написавши: «Хлопці, не хвилюйтеся. Усе нормально. Я завжди казав, що комітет не потрібен, що це вигадана структура». Чи так це насправді – залишається тільки здогадуватися.

Другим постраждалим став віце-прем’єр з економічних питань Сергій Тігіпко. Економіку в нього забрали, передавши «донецьким». Тепер, залишаючись у ранзі віце-прем’єра, він керуватиме соціальною сферою. Що це означає у світлі українських подій, здогадатися нескладно: йому доручать пенсійну реформу.

Попереднє заняття Тігіпка – розробка і прийняття нового податкового кодексу – закінчилося загалом успішно: парламент документ ухвалив, а президент підписав. Але от у процесі прийняття віце-прем’єр став об’єктом неприкритої ненависті з боку багатьох малих підприємців, які звинуватили Тігіпка у намірі задушити їхній бізнес чи не гестапівськими методами. Рішення було й справді дуже болюче, хоча, як стверджують економічні експерти, доконечне.

Однак рейтинг колись перспективного політика у зв’язку з цим упав з 13 до 4-5%, від нього багато хто відвернувся.

Пенсійна реформа буде ще складнішою справою, оскільки дефіцит пенсійного фонду в Україні сягає астрономічних цифр.

«Бамбарбія керґуду»

Відомий російсько-грузинський бізнесмен і політик Каха Бендукідзе, який досяг значних успіхів у реформуванні економіки Грузії, про це відгукнувся так: «Я недавно дізнався цифру, що пенсійні виплати в Україн
і – 18% ВВП. Це все! Це кирдик. Як казав герой фільму “Кавказька полонянка”, бамбарбія керґуду. Це неможливо!»

За його словами, у світі немає прикладів, коли країни з таким навантаженням успішно і послідовно розвивалися. При цьому Бендукідзе цілком справедливо зазначив, що навіть ті люди, на виплати яким іде 18% ВВП, незадоволені своїм рівнем життя, тому держава змушена підіймати і підіймати виплати.

Приблизно те саме (у менш експресивних висловах, звичайно) українському урядові кажуть і в МВФ.

Висновок один: вирішити проблему можна тільки за допомогою кардинального і гранично жорсткого реформування системи, коли пенсії будуть отримувати тільки ті, хто найбільше потребує і не здатен самостійно працювати.

На ділі це має означати скасування «персональних» пенсій, істотне підвищення пенсійного віку, скорочення або скасування пенсій громадян, які працюють, і такі інші «принади», навряд чи здатні порадувати громадян країни – як тих, що вже вийшли на заслужений відпочинок, так і молодших.

Зважаючи на те що пенсійне забезпечення торкається (або торкнеться) практично всіх жителів країни, протести можуть бути на порядки потужніші, ніж це було з малими підприємцями. Хоча навіть вони змогли вивести на вулиці міст десятки тисяч людей.

Нескладно здогадатися, що насамперед вони зажадають крові відповідального за реформу. А саме на цю роль і готують Тігіпка.

Стратегія Партії регіонів цілком розумна – каштани з вогню буде тягати «стороння» людина, яку після закінчення реформи можна буде віддати на заклання натовпу. Тим самим буде не лише створено умови для розвитку країни, але й усунуто небезпечного політичного конкурента.

Приціл у майбутнє

Вочевидь, саме під цю справу і відбулося сьогоднішнє реформування уряду. Для України зараз проведення пенсійної реформи – завдання виняткової важливості, заради здійснення якого цілком можна перетрусити весь Кабінет Міністрів.

На здійснення задуманого в уряду є близько півтора року. У 2012-му пройдуть вибори до парламенту, перед якими бажано продемонструвати виборцям хоч якісь успіхи. Тоді ж, перед виборами, швидше за все пройдуть і нові перестановки в уряді: влада позбуватиметься «баласту» у вигляді політиків і чиновників, які стали непопулярними.

А нині ж на Україну та її громадян чекають дуже непрості часи.

Соратники-суперники

В Україні виділяють два основні клани у Партії регіонів. Перший – це так звані донецькі бізнесмени – перший віце-прем’єр Андрій Клюєв, великий бізнесмен Рінат Ахметов, міністр інфраструктури Борис Колесніков і компанія.

Другий – так зване оточення Януковича – включає бізнесмена Дмитра Фірташа, а також близьких йому голову президентської адміністрації Сергія Льовочкіна й міністра ПЕК Юрія Бойка, плюс дрібніші фігури.

Іван Яковина

admin