Крик душі підкупленого й обдуреного виборця-закарпатця

Перше, що кидається в очі – зміна настрою, щойно заводиш розмову про
вибори. І найбільш, мабуть, найпопулярніше питання: «Як могли все це
допустити?». Ми намагалися сперечатися і заперечувати. Проте, не знаю, як
оцінити усе, що ми почули у відповідь. Тому вирішили просто опублікувати ті
уривки розмов, які порахували найбільш цікавими і, які виражають настрої, що
панують нині у селах. А ви вирішуйте самі, як до цього ставитися. Відразу
обмовлюся, що прізвища ми опускаємо, щоб не нікого не компрометувати.


Хустський район





– Як могли все це допустити? Куди дивилася міліція? А губернатор?

– Але ви ж самі продавали свої голоси. Можливо, не Ви особисто, але Ваші
друзі, сусіди.

– Ніхто не знав. Ніхто не знав, що це відбувається скрізь. Нам говорили, що
це тільки в нашому селі… Та ми й не вірили, що він і справді виграє…

– А як далі жити збираєтеся? Може все не так погано?

– Не погано? А ти його знаєш? Ми його з пелюшок знаємо! Та ти що! Ти знаєш,
що тепер буде? Він же дебіл! Він тепер нам життя не дасть!

– Почекайте, почекайте. Може Ви перебільшуєте? Він все-таки член партії, а
туди просто так не беруть…

– Хто? Він? Ех, доню, нічогісінько ти не розумієш… Гаразд, піду я. Справ
повно.


Іршавський район

– Я говорив, що це добром не закінчиться.

– Чому?

– Ці сволоти скрізь свої щупальця розкинули. Вони й мені гроші пропонували.
Спочатку 50 гривень, потім 100. Я сказав, що свою Батьківщину не продаю.

– І Ви знаєте, хто купував голоси?

– Знаю.

– І знаєте, хто голосував за гроші?

– Звичайно. Всі їх знають.

– Розкажете про це міліції?

– Ні. Який від них толк? Вони теж знали. Я сам розберуся.

– Як?

– Поки не скажу. Але розберуся, я Вам обіцяю. Я не дам своє село продавати
різним говн…кам!


Виноградівський район





– Ну, все як завжди.

– Що як завжди?

– Та все. Вибори ці.

– А голоси тут купували?

– Звичайно, купували.

– І як?

– А що як? Самі бачите.

– Поки що нічого не бачу. А що тут у вас?

– Хорошого мало. Тепер буде у нас цей (прізвище нового голови села) головою
села.

– Ну і що? Це добре чи погано?

– Погано. Він вже не перший раз хотів головою села бути, але його ніколи не
обирали.

– А тепер чому вибрали?

– Гроші.

– А навіщо брали?

– А де їх ще взяти? За газ треба платити, газ подорожчав.

– А потім чим платити будете? Виборів ніби більше не передбачається.

– Не знаю.

– І як тепер з новим головою села?

– Не знаю.

На цьому місці наша розмова перервалася, зважаючи на втрату інтересу у
співрозмовниці.


Тячівський район





– Проср…ли ці вибори! Далі влада у (прізвище лідера партії)…!

– Стривайте, стривайте! У вас же районі “Регіони” перемогли.

– А що район? В області, с…ки, все захопили!

– Це погано?

– А Ви навколо подивіться! Бачите ці “лисі” гори?


– Так, дійсно лисі …

– Цей (знову прізвище лідера партії) тут все повирубав! Бачите? А ось тепер
нехай тільки спробує поткнутися! Ми не як інші! Швидко пояснимо, що до чого!
Область тільки шкода …

– Я дивлюся, Ви агресивно налаштовані. Ну а з тією партією, за яку Ви
голосували, пов’язуєте якісь надії? Думаєте, що щось зміниться?

– Звичайно, зміниться! Ми зустрічалися з людьми цими…

– З представниками партії?

– Так, так. Ми все обговорили. Вони обіцяли.

– А ті не обіцяли?

– А ті навіть не питали!

– Тобто дійсно вірите?

– Знаєте, якщо вже цим людям не вірити, то не знаю що залишається…
Повіситись.


Берегівський район





– Набридло все. Бардак тут з цими виборами.

– Чому? Що такого сталося?

– Завалили тут грошима своїми все.

– І що?

– А нічого. Гроші взяли, а на вибори не пішли. Чули, яка явка була? Ні?
Начебто 33%. Я точно не пам’ятаю. Приблизно так.

– А чому?

– Чому? Так відразу було зрозуміло, що вибори будуть нечесні. І чого на них
ходити? Кому весь цей цирк потрібен? Ось кому потрібен, нехай ті й ходять. А я
не дурна.

– А вибори голови села?

– А толку? Теж все купив, гад.

– І не шкода Вам, що голова села тепер «куплений»?

– А нам-то що? Як нічого не робилося, так і не буде. Він сам по собі, ми
самі по собі. Він нас не цікавить.

– І що, зовсім нічого не робить?

– А що, схоже, що щось робить?

– Ну, не знаю, Вам видніше.

– Ні чорта він не робить. І всі вони (це про депутатів) ні чорта не
роблять, тільки гроші наші крадуть. Ось, хоч по 100 гривень повернули.

– По 100 гривень давали?

– Давали. За (прізвище кандидата і назва політичної партії) голосувати
просили. А ми не пішли.

– Голосувати не пішли?

– Не пішли. Вони нас дурять,
ми їх теж обдурили. Хоч раз нормально
обдурили.




Це все – сьогоднішній
настрій виборців. Настрій тих, кому ще два тижні тому сьогоднішні депутати
обіцяли краще життя. І мимоволі напрошується питання: «Як могли все це
допустити?».



Яна ПОЛЯК, Європейський медіа-центр

admin