Українці бідні, бо дурні, а дурні – бо бідні?

Дедалі частіше потрапляючи до Європи, щораз більше замислюєшся над усіма цими питаннями. Певна річ, я не фінансовий аналітик чи економіст, який би міг прорахувати всі оті ВВП-сальдо, сякі-такі ринки й біржі та придумати, як їхній потенціал спрямувати на розвиток рідної держави, але окремі речі, чи то пак шляхи наповнення перманентно порожньої української скарбниці, навіть я бачу неозброєним оком.

Найперше мова про візи. Знаю, набридло, хочеться, аби їх скасувала Європа для українців. Треба, бо несправедливо, але, може, краще у відповідь таки запровадити візи до України для європейців? Уявляєте, які потоки доларів-євро потечуть одразу до наших бюджетів? Невже вони, жителі Праги й Франкфурта, Будапешта та Відня, бідніші за нас, українців? Невже не можуть витягнути зі шкіряного гаманця три з половиною десятки цінних папірців для безперешкодного руху територією країни – європейського центру? При цьому чомусь дуже муляє приклад матушки Росії: вона оцінила вартість візи для європейців до своєї країни у 100 «зелених». І це при тому, що Росія явно могла би собі дозволити полегшити життя буржуям, бо міцніше за Україну стоїть на фінансово-економічних ногах…

Та де там! Ми – багаті, нате вам, європейці, безвізовий режим! В’їжджайте безперешкодно, скуповуйте наші харчі й пальне й накручуйте нам при цьому ціни! Ми ж спроможні все це витримати! У нас запас міцності – о-го-го…

Ще один приклад української байдужості й неорганізованості щодо пошуку джерел наповнення отієї бідної скарбниці я побачила буквально минулого місяця, коли їхала відпочивати до Болгарії. Так, закидуйте, шикую, але при цьому – намотую на вус. І таке чергове намотування – обов’язкова сплата при переїзді через Румунію й Болгарію дорожнього збору, а коли точніше – так розраховуються за експлуатацію їхніх шляхів. Для всіх європейців це обов’язково – за користування їхніми магістралями, за забруднення довкілля вихлопними газами тощо. У Румунії ця так звана ровіньєта коштує на тиждень 3 євро, на місяць – 7! У Болгарії аналогічна ситуація: там «віньєтка» на місяць обійдеться в 13 євро, на тиждень – у 5. Ба більше: навіть окремі мости в цих країнах платні. Себто люди давно зрозуміли, що мало розбудувати інфраструктуру, потрібно її ще й утримувати в належному стані. А це знову ж таки – гроші!

І якщо Україна постійно хвалиться тим, що прямує до Європи, перебирає позитивний західний досвід, то чому не візьме щось справді корисне? Хай би європейці також платили за те, що забруднюють колеса своїх шикарних іномарок у нашому неякісному розтопленому асфальті, бо навіть його за щось треба купувати і класти…

Наталія ПЕТЕРВАРІ, журналіст, Відкрите Закарпаття-ViZa

admin