Мера Ужгорода намагаються обрати… у Мукачеві

З часів Григорія Сковороди багато води спливло, багато чого змінилося. Україна стала справді Незалежною державою, наша Верховна Рада понаприймала купу своїх, українських законів. Серед них – і Закон про місцеве самоврядування, котрий наділяє однаковими правами всі українські міста (за винятком хіба що Києва – бо столиця та Севастополя – має особливий статус). Але є в нашій державі одне унікально-нахабне місто, норов котрого дозволяє йому чхати на всі інші місцеві громади, разом узяті. І ймення тому місту – Мукачево.

Втім, говорити зле за всіх мукачівців не варто, бо то буде великий гріх. Що мукачівці, що ужгородці, що донеччани чи харків’яни – всі ми діти однієї неньки України, а брати і сестри живуть зазвичай у мирі й злагоді. Якщо вони, ясна річ, не виродки, бо таким ніякий закон не писаний. Ні офіційний – щодо прав окремішніх громад на своє окремішнє самоврядування, ні просто давній народний – щодо того, що до чужого монастиря зі своїм статутом не пнуться.

Говорити зле можна лише за того, хто нині заправляє Мукачевом, завтра хоче заправляти ще й Ужгородом, а післязавтра – прибрати до своїх волохатих рук цілісінькоє Закарпаття. Є такий дошкульний вислів: «Як ведмедю у барлозі – так до дупи всі Балозі». Чули цей вислів? Якщо ні, то вже прочитали і зрозуміли, про кого конкретно мова йде.

А що стало приводом для сьогоднішніх невеселих роздумів? Завтрашні вибори до органів місцевого самоврядування. Ну, не буквально завтрашні – голосувати будемо аж 31 жовтня, у понеділок лишень висування кандидатів розпочнеться. Та невеселі роздуми не сьогодні навіялися – «передвиборний безпрєдєл» добрий місяць тому стартував. І не де-інде, як в уже згаданому вище Мукачеві.

Один лише, але показовий приклад. Скільки на Закарпатті місцевих інтернет-сайтів, що активно висвітлюють актуалії нашого життя? Набереться не більше десятка. Майже всі – з ужгородською пропискою, і лишень один – з мукачівською. Так, власне, він й зветься – mukachevo.net.

Ті сайти, котрі ужгородські, Букву Закону намагаються не порушувати, критикувати «нелюбих» посадовців – собі дозволяють, але агітувати за «любих» – боронь Боже. Час ще не прийшов, котрий у Законі прописаний. А ось той сайт, котрий мукачівський, – чхати хотів на всі букви у всіх законах. У місті над Латорицею діє лише один закон, і розроблявся він не у парламентських комітетах, а у «Барвівських» кабінетах. На сторінках мукачівського сайту вже давно і нахабно-відверто розгорнулася передвиборна агітація – із залученням доморощених і добре «удобрених» так званих «експертів», «політологів», «іді…» (вибачайте, мало не помилився) «ідеологів» та різних інших їм подібних «…ологів».

Але що цікаво. Думаєте, всі вони жваво і зацікавлено дискутують про те, кого краще вибрати за мера Мукачева? Дзуськи. У місті над Латорицею, за великим рахунком, вибори проводити і потреби немає: за кого б мукачівці галочки у бюлетенях не ставили – мером все одно буде «обраний» той, на кого «барвистий» палець вкаже.

Ні, всі зусилля мукачівських «…ологів» спрямовані на те, щоб у крісло мера обласного центру всадовити людину, не в Ужгороді обрану, а з Мукачева призначену. Не вірите? А зайдіть на згаданий сайт mukachevo.net і почитайте прізвища тих, чиї «опуси» публікуються у рубриці «Аналітика». Кому ліньки чи бридко заходити на той сайт самому, допоможемо: там виступають Погорєлов, Каламуняк, Жолтані, Слободянюк… Бачите серед них людину з мукачівською пропискою? Отож бо… А може, всі вони за правильний вибір мукачівців бідкаються, підказують, «хто є ху» у місті над Латорицею? Якби ж то… Всі як один зомбують ужгородців: кого у місті над Ужем
варто не переобирати, а кого – належить витягти із забуття і навернути до життя.

Кого не слід нам, ужгородцям, переобирати, цілком зрозуміло – того, кого ми обрали мером на минулих виборах, Сергія Ратушняка. А кого слід навернути до життя? того, кого ми на минулих виборах «прокотили» – Віктора Погорєлова. Причому, саме на нього «тягнуть ковдру» і всі інші «нібички кандидати». Микола Жолтані вже у заголовку своєї публікації говорить: «Я готовий зняти свою кандидатуру заради перемоги ужгородців». Під «перемогою ужгородців» пан Микола має на увазі непереобрання Сергія Ратушняка. На користь кого він готовий віддати голоси «своїх» виборців? На користь того, чий рейтинг є більшим за його власні три відсотки. У Погорєлова відсотків трохи більше – з десять набереться. В інших – рейтинг ще менший, ніж Жолтанєвий. Значить…

Пані Каламуняк у своєму інтерв’ю ще відвертіша: «Я готова працювати й буду підтримувати когось із кандидатів. Очевидно, Віктора Погорєлова…» М’яко і «ненав’язливо» при цьому натякаючи: «У ролі заступника мера я хотіла б і могла б щось зробити…»

А що пан Слободянюк? Він теж реально оцінює свій мізерний рейтинг, а тому сподівається, що «…если кто-то из кандидатов увидит, что у Погорелова рейтинг выше, то у них хватит серого вещества, чтобы снять кандидатуру». А вже наступним реченням відверто бовкає про те, що є головною барвисто-мукачівською метою: «Все это ради того, чтобы не был мэром Сергей Николаевич…»

От і все. можна ставити крапку. Відвертіше не скажеш. «Барвобратії» потрібно одно-єдине: прибрати з посади мера Сергія Ратушняка, котрий переймається проблемами ужгородських мешканців, а не інтересами мукачівських бариг…

На початку публікації цитувався перший рядок з пісні 10 збірки Григорія Сковороди «Сад божественных пђсней, прозябшій из зерн Священнаго Писанія». Наприкінці варто процитувати і другий рядок тієї пісні: «Всяка имЂет свой ум голова…»

Маємо розум, маємо голову? Тоді давайте тією головою подумаємо, що нам дорожче і ближче: рідний Ужгород – з тим мером, якого ми самі собі оберемо, чи околиця Мукачева, на яку Ужгород без сумніву перетвориться з тим мером, якого нам звідтам прагнуть призначити? І добряче над цим давайте подумаємо, бо помилка на виборах буде для ужгородців смерті подібною.

Борис Баюра

admin