«Чим більше дізнаюся про людей, тим більше я люблю свою собаку». Сократ.

Молода дівчина написала листа в садибу «Смерековий двір», що на Закарпатті, де вона планувала зупинитися під час вимушеної відпустки.

От приблизний зміст листа записаного зі слів Ярослава Михайловича, власника садиби.

«Я хотіла б приїхати до Вас зі своєю собакою – Нікою. Вам не варто перейматися – вона, гарно доглянута та вихована. Чи дозволите ви зупинитися у номері?»

Відповідь Ярослава Михайловича не змусила себе чекати.

«Я власник садиби протягом багатьох років. За ці роки жодна собака не вкрала з номеру рушники, білизну або келихи з міні бару.

Я жодного разу не висиляв собаку за те, що вона повернулася у нетверезому стані або за негідну поведінку. І жодна собака не тікала з моєї садиби не розрахувавшись за рахунком.

Я буду радий бачити Ніку у моєму закладі. І якщо вона гарантує Вашу благонадійність, я здам один із номерів моєї садиби і Вам також».

Зі слів Ярослава Михайловича. Закарпаття. «Смерековий двір».

vedinfo.com

admin