Захисник Шендрик разом із ФК "Закарпаття" пройшов "крізь вогонь і воду"

— У пам’яті закарпатських вболівальників Шендрик — насамперед
автор першого забитого м’яча у прем’єр-лізі. Антоне, пригадай момент із
взяттям воріт полтавської “Ворскли”.

— Це був мій незабутній прем’єрлігівський дебют. Приємно, що вдалося
підсолодити почин забитим м’ячем, шкода, однак цього команді не
вистачило для того, щоб відібрати очки в полтавчан.

— За час твоїх виступів в Ужгороді команда пережила чимало кадрових змін. Як тобі нові одноклубники?

— Підбір футболістів у нашій команді далеко не випадковий. Ігорю Гамулі
вдалося зібрати кваліфікованих виконавців, яким під силу виконати
поставлене завдання на сезон. Певен, новоприбулі гравці в Ужгороді
опинилися не випадково.

— Уже півтора роки захищаєш кольори “Закарпаття”. Як почуваєшся в клубі?

— За час перебування на Закарпатті Ужгород став моїм другим домом. Тут
у мене з’явилося багато нових знайомих, друзів, тож про тутешнє життя
можу висловитися лише позитивно.

— Період адаптації Шендрика в ужгородському ФК вже у далекому минулому. А як щодо рекомендацій новачкам?

— Давати поради новоприбулим гравцям – це прерогатива тренера. Гадаю наш наставник якнайкраще впорається з цим завданням.

— Після змін у складі команди конкуренція за місце в основі посилилася?

— Звичайно, враховуючи кількість футболістів у команді — це близько
трьох гравців на одне вакантне місце в першій 11-ці, а грати прагне
кожен, проте висока конкуренція йде тільки усім на користь.

— У складі “Закарпаття” ти вдруге виступаєш у першій лізі, між
цим був прем’єрлігівський сезон. Скажи, наскільки складно
акліматизовуватися у новому дивізіоні?

— Після проведеного сезону в прем’єр-лізі надзвичайно складно
повертатися до другого за рангом чемпіонату, де нам необхідно брати на
себе лідерські повноваження й грати першим номером. Незважаючи на
нижчий клас першолігівських суперників, команди борються до останнього
й ніхто перед лідером опускати рук не збирається. У свою чергу ми кожен
поєдинок намагаємося звести до перемоги, а вже далі думаємо про
майбутні перешкоди .

— Сьогодні актуальним питанням є невдалий старт ужгородців у першій лізі. Як прокоментуєш цю ситуацію?

— Я б не назвав початок турніру провальним. Подивіться-но: у грі з
“Чорноморцем” перемогти нам завадив незабитий пенальті, в Олександрії
також бракувало реалізації. Це ж футбол, тому вважатимемо, що неприємні
нюанси цієї гри вже позаду.

— Востаннє на “Авангарді” “Закарпаття” перемагало у матчі з
“Динамо”, у поєдинку з “Феніксом-Іллічівцем” серія без перемог на
власному полі нарешті припинилася. Чи відчував якісь особливі емоції
після суботньої дуелі?

— Так-так, дуже приємно перемагати на очах у власних вболівальників,
дарувати радість людям, котрим справді не байдужа доля нашого клубу.
Тож велике їм спасибі за підтримку.

— Перед матчем відчувалася напруженість чи виходили на поле спокійно?

— Я б не сказав, що до початку поєдинку були відчутні особливі
переживання. До суботньої дуелі готувалися як до звичайного матчу, а з
перших хвилин стало зрозуміло , що суперник гратиме від оборони. Тоді
ми впевнено захопили ініціативу й вирішили долю матчу у перші 20
хвилин, що дозволило спокійно довести поєдинок до перемоги.

— Які розмови точаться між футболістами стосовно переможного результату?

— Усі хлопці раділи такій перемозі, адже не кожного дня доводиться
розгромно вигравати у рідних стінах. Хочеться, щоб і в майбутньому
тільки так “Закарпаття” задовольняло своїх фанів. Наразі ж у команді
панують звичні будні футболістів — у хорошому настрої готуємося до
чергових перемог.

— Про майбутню дуель у Білій Церкві проти місцевого “Арсеналу” з тренером вже була розмова?

— Наступний поєдинок із коучем не обговорювали. Та основна підготовка
ще попереду: спочатку проаналізуємо матч з “Феніксом”, Ігор Васильович
висловить свої претензії. Після чого вивчатимемо гру “Арсеналу”, а вже
тоді будемо повністю налаштовані на “бій”.

Інформаційний відділ ФК “Закарпаття”

admin