Закарпатка Рената Штіфель на "Євробаченні" представлятиме …Словаччину?

– Як проводиш літо, Ренатко?

– О, це складне і визначальне літо: закінчення школи, складання тестів, вступ до вишу.


– То ти вже студентка?! Куди ж вступила?

– Київська академія естрадно-циркового мистецтва, естрадно-джазовий спів. Стаціонар.


– Вітаю! Все-таки шалька терезів зі співом виявилася важчою за “стабільні людські” економіку і юриспруденцію.

– Так, хоч у протилежному мене довго переконували родичі і знайомі.
Але надто багато вже років і зусиль віддано вокалу, шкода було б все це
залишати просто так. Тим більше, що це виш IV рівня акредитації і,
закінчивши магістратуру, можна співати самому, відкрити власну студію
чи викладати. Пізніше для того, щоб підстрахуватися, мабуть все ж таки
здобуду заочно економічну чи юридичну освіту. Але спів – це моє.


– Іспити легко склала?

– Цього року Міністерство освіти особливу увагу приділяло тестам.
Прохідний бал в школі я отримала, а далі ще складала конкурсні іспити в
академії. Це вихід в купальниках, естрадний спів і акторська
майстерність. Після кожного конкурсу відсіювалася велика кількість
претендентів на вступ, але я пройшла і дуже радію, що потрапила в
десятку студентів, які навчатимуться безкоштовно.


– Ну, тоді ти вже майже киянка. Не лякає велике місто?

– Якщо відверто, Київ мені не дуже подобається… Метушливе, галасливе,
чуже місто. Я там здаюся собі якоюсь дуже маленькою, нікому не
потрібною. Тим не менше, воно дає багато перспектив, тому доведеться
звикати. Вже владнала питання з житлом. Винайматиму квартиру разом зі
своєю землячкою з Тячівщини Аліною Паш. Ми разом вступили до академії.


– Ти стабільно часто береш участь у різноманітних пісенних конкурсах і
фестивалях. Навіть цього року, незважаючи на складний випускно-вступний
період, примудрилася позмагатися за участь у “Новій хвилі”. Чого не
вистачило, щоб потрапити до фіналу?

– Продюсера. Якби на кінцевому етапі відбору всі українські фіналісти
були в рівних умовах, шансів було б значно більше. Однак, я задоволена
і таким результатом. Коли ти весь час потрапляєш на очі важливих людей
і вони тебе відзначають, думаю, це колись таки стане в нагоді.
Наприклад, з Юрієм Фальосою ми давні приятелі, Костянтин Меладзе мене
впізнає і навіть цікавився репертуаром. Це нові знайомства, друзі,
досвід врешті-решт.


– До якого ж етапу ти дійшла у відборі на “Нову хвилю”?

– Взагалі, поїздка на конкурс – це було спонтанним рішенням моєї мами.
У ньому можна брати участь з 17 років. Мені 17 виповнювалося наступного
дня, а останній день прийому заявки сьогодні. Після тривалого вагання
організатори таки погодилися мене зарахувати і я потрапила до групи
конкурсантів з числа випускників майже всіх “Фабрик”. Нас
прослуховували у концерт-холі “Freedom”. В результатах оголосили, що
проходить дев’ятеро фіналістів і ще п’ять у резерві (серед них була я,
Таня Ширко, Іра Крістініна і ще кілька людей). Згодом ми потрапили в
десятку, поїхали до Москви, але вже там до трійки увійшли тільки
“Пающіє труси”, Таня Ширко та Іван Березовський. В усіх трьох були
продюсери. Але ми з мамою не засмучуємося. Я була там наймолодша, без
продюсерської підтримки, з репертуаром на власний розсуд, тому навіть
такий результат вважаю достойним.


– Якщо не помиляюся, репертуар твій складається в основному з естрадних поп-фольк-композицій?

– Так, і це в основному пісні Яни Садварі, яка вже давно зі мною
займається вокалом і пише композиції. Я дуже вдячна їй за чудові
авторські пісні, яких у мене є кілька десятків і з якими я перемагала
на численних конкурсах. Пишу й сама англомовні речі у стилі лайт-рок у
тандемі зі своєю однокласницею. Однак практика показує, що репертуар
потрібно кардинально міняти, більше дослухатися до вимог часу. Словом,
працювати потрібно багато.


– А що ти можеш сказати про нинішній шоу-бізнес? Тобі подобається те, куди ти прагнеш потрапити?

– На жаль, не дуже – сцену, теле-і радіо-ефіри заполонили
групи-одноденки з роздягнутими дівчатами. Це виключно грошові проекти,
і талантом там не пахне. Але трапляються і співаки з хорошими
вокальними даними. Я хочу потрапити до їх числа. Розглядаю й інші
варіанти. Кажуть, за кордоном набагато легше пробитися. Я маю статус
словачки, можу, скажімо, представляти Словаччину на “Євробаченні”, тож
руки опускати не зб
ираюся. Інша справа, що я все-таки патріотка і мрію
прославляти Україну, а не чужу державу.


– Гм, враховуючи те, що першим іспитом до вишу, в який ти вступала, був
не вокал, а вихід в купальнику, то змін у цій царині нам чекати ще
довго. Більше ні в якому конкурсі цього року не пробувала свої сили?

– Ще спробувала взяти участь у проекті “Україна сльозам не вірить”. Це
нове реаліті-шоу, що передбачає постійні зйомки он-лайн учасників , які
вміють танцювати, співати і грати на сцені. Зателефонували з
українського етапу відбору “Нової хвилі” і сказали, що записують мене.
Я вивчила за допомогою артистів нашого Закарпатського облмуздрамтеатру
монолог Проні Прокопівни. Пройшла перший тур, потім приїхала на другий
на кіностудію ім. О.Довженка вже з іншим монологом. Ввійшла в
сімдесятку, хоча змагалося кілька тисяч претендентів. А от в останньому
поступилася напарниці по діалогу, артистці за професією, яка просто
ліктями всіх розштовхувала, щоб перемогти. Хоча вокал і хореографія
мене не підвели. Я виконувала пісню Крістіни Агілери. От тоді підійшов
К.Меладзе й сказав, що на сцені він мене бачить тільки співачкою.


– Я помітила, що ти дуже часто балансуєш між абсолютною перемогою і другим місцем. Невдачі тебе не розчаровують?

– В принципі ні, хоча надивилася я за своє життя вже багато чого. От
скажімо, торік на “Чорноморських іграх” була лідером всіх конкурсних
днів, мене вже вітали з отриманням гран-прі, коли раптом несподівано
для всіх на врученні нагороди називається ім’я іншої учасниці. Члени
журі потім очі відводили і казали, що не могли нічого зробити. Тієї ж
ночі я спакувала валізи, приїхала додому, випрала речі, ще мокрими
склала їх знову у валізу і наступного дня співала на “Кришталевих
гронах”. Гран-прі таки було моїм. Загалом минулого року їздила на 5
конкурсів, на трьох із яких отримала гран-прі, а на решті двох – перше
місце. Але, якщо чесно, їжджу я туди не за медалями. Справа в тому, що
вже сформувалася команда моїх друзів, з якими ми часто беремо участь у
різних фестивалях. От і зустрічаємося на таких заходах, використовуючи
нагоду гарно провести час.


– Так вийшло, що ти ростеш, співаєш і дорослішаєш паралельно з двома
іншими твоїми ровесницями, яких знають в Україні – Аліною Гросу і
Асоль. Тебе не дратує, що вас порівнюють?

– Зовсім ні. Ми абсолютно різні, у них свій шлях, у мене – свій. Ми
періодично зустрічаємося на фестивалях і конкурсах, от, наприклад,
Асоль також брала участь у “Новій хвилі”, але залишилася далеко позаду.
Я думаю, час покаже, хто чого вартий. А рівняюся я здебільшого на
зарубіжних зірок світової величини: Георгій Лепс, Лариса Доліна, Лара
Фабіан, Бейонсе, Селін Діон, Леон Льюїс, Тіна Тернер.


– Мабуть тепер, коли ти присвятиш себе навчанню, вже не їздитимеш на конкурси. То де ж тебе виглядати?

– Чекайте мене на нових хвилях (всміхається). І на “Євробаченні”. І
всюди, де співають і змагаються. Я така, вся в тата – всидіти на одному
місці довго не можу і скрізь прагну випробувати свої сили.


Довідка «НЕДІЛІ»


Рената ШтТІФЕЛЬ, закарпатська співачка. 17 років. Професійно займатися
вокалом почала з 6 років. Багаторазовий переможець всеукраїнських та
міжнародних пісенних конкурсів і фестивалів: “Крок до зірок”, “Молода
Галичина”, “Чорноморські ігри”, “Кришталеві грона”, ”Тіамо”, “Різдвяні
дзвіночки”, “Чілдрен Євростарс”, фіналіст конкурсу “Дитяче
Євробачення-2008”, півфіналіст конкурсу “Нова хвиля-2010”.


Лариса ЛИПКАНЬ, газета “НЕДІЛЯ”, nedilya.at.ua

admin