За знищену будівлю на площі Театральній ніхто не відповів

Про зухвале знесення історичної будівлі в центрі Ужгорода на площі Театральній вже написано майже стільки, як про історію самого обласного центру Закарпаття. Однак, кожна публікація, котра покликана відкрити очі прокуратурі й силовикам на очевидний злочин, чомусь просто розбивається об скелю їхньої байдужості. Чому ж так є? Спробуємо з’ясувати. Тим більше, що маємо привід: до редакції невпинно надходять листи читачів із проханням не дозволити спустити цю справу на гальмах.

«Органи прокуратури та архдержбудконтроль покривають варварів?»

От деякі цитати з листів обурених свавіллям читачів.

Войтех Сайдлер (корінний житель Ужгорода): «така самовпевненість у безкарності новітніх геростратів пов’язана з тим, що органи прокуратури та архдержбудконтроль, котрий мовчить у відповідь на порушення, покривають варварів… У громаді, яка не терпить корупції, мають уживатися заходи для з’ясування виявлених випадків та усунення їх причин. Відтак, результати подаються до відома громади. У чому причина, що громада з газетярями разом б’ють у дзвін, а ті, кому за законом належить реагувати на порушення – мовчать?»

О. Когутко і В. Шимон (ужгородці, студенти-юристи): «Ми студенти-юристи уже кілька місяців самотужки проводимо розслідування справи щодо знесення центральної будівлі на площі Театральній. Але помічаємо, що окрім «четвертої влади» ніхто не спішить відстояти право на істину… У цивілізованих країнах державні структури миттєво реагують на подібні проблеми. А у нас – переслідують тих, хто стає на заваді оборудкам (ідеться про пані Зотову)… Ми переконані, що ПП «Кросмарк» діє за чиєїсь високої підтримки. Але яке майбутнє чекає нас у такій державі?..»

Петро Доброчинський (ужгородець): «Ідея захоплення історичної будівлі на площі Театральній виникла у бандита-рекетира Івана Волошина. План захоплення рейдерським шляхом розробив його кум зам прокурора Ужгорода Андрій Малинич. Той самий про якого ходять правдиві чутки щодо крутого особняка, крутих авто, і гроші, гроші, за які він усе робить. Він сказав куму, що за ним – прокуратура, суд інвентар-бюро, міліція, міська рада, а за Волошином – гроші на підкуп. От вам і вся схема…».

А ось що про руйнування споруди у центрі міста каже мер Ужгорода Сергій Ратушняк: «Сьогодні у всіх на очах кричущий факт хамства і неповаги сумнозвісного підприємця Волошина, який працює під «дахом» прокурора-мільйонера Малинича. Площа Театральна. Там 400 метрів, до речі, нашої, міської, площі, які брутально, незаконно були захоплені пані Корольчук і компанією, і використовувались фактично безкоштовно, але в комерційних цілях протягом останніх 16 років. Нікого не цікавить, що це історична пам’ятка, яка занесена у перелік ЮНЕСКО. Безумовно, можливо, там комплекс перебудови, але просто «Я плювати хотів, я так хочу і я так буду робити?» Отримавши дозвіл від виконкому на реконструкцію, власне, лише одної кімнати! А ви подивіться, у що сьогодні перетворюється реконструкція «однієї кімнати!»

Міська влада на це звертає увагу. Хоча у нас у місті нараховується понад дві тисячі «силовиків», котрі мали б якось реагувати і щось робити. Однак міська влада тільки надає послуги населенню – документальні, комунальні, освітні, по охороні здоров’я… А нагляд за законом має здійснювати прокуратура».

Замість рятувати від погроз, прокуратура «пресингує» заступника головного архітектора

Аби не навантажувати читача кількістю правил, законодавчих актів і норм, які порушив забудовник, почнемо із простих речей. Отримавши якимось чином 94 кв. м приміщень на території споруди у 415 квадратних метрів, забудовник просто зухвало знищив усю, навіть не належну йому будівлю. Зрозуміло, що наслідки такого безчинства ним прогнозувалися. Зрозуміло й те, що якийсь простий журналіст або читач без силового даху на таке б ніколи не пішов. З’ясовано, й те, що реальним власником будівлі є ужгородський підприємець Іван Волошин. Окрім того, що його часто бачили під час руйнування будівлі, він був присутній під час виїзду для огляду об’єкта спеціальної комісії міської ради. Саме тоді, зі слів Олександри Зотової, котра на час руйнування виконувала обов’язки головного архітектора міста, той же Волошин погрожував їй розправою. Відбувалося це у присутності заступника начальника міського управління ГУМВС України у Закарпатській області В’ячеслава Григор’єва.

Після цього нинішній заступник головного архітектора Ужгорода звернулася із відповідною заявою у міське управління. Однак, останнє скерувало звернення прокуратурі. Прокуратура міста Ужгорода у особі Івана Штефанюка замість захистити жінку від посягань на життя і здоров’я викликає її на допити і пресингує, розмовляючи з нею, мов із вуличною дівчинкою. Звичайно, ніякого захисту О. Зотовій прокуратура не забезпечила. Навпаки! Аби вже зовсім зламати волю чи не єдиної людини, яка стала на захист беззаконного знищення історичної споруди, той же прокурор виносить припис на адресу ужгородського міського голови про усунення із посадової інструкції О. Зотової виконання функцій головного архітектора! А це вже, шановні читачі, дуже сумно. Адже сьогодні, кожного з нас, чи то заступника редактора, чи то заступника мера або директора заводу, фірми тощо можуть заставити замінити своїх керівників. Навіть не будучи «асом» у юриспруденції і знаючи про безмежні повноваження тієї ж прокуратури, можна зрозуміти, що тут вона таки їх перебільшила.

Інвентарна справа – у сейфі прокурора

Як нам вдалося з’ясувати, наразі інвентарна справа знищеної будівлі знаходиться у сейфі заступника прокурора Ужгорода Андрія Малинича. Зам головного архітектора переконана, що там чітко написано, що земля на якій знесли будівлю належить ужгородській міській раді. І що у забудовника немає акту на землю (принаймні непідробного). Отож, тримаючи цей важливий документ у себе, зам прокурора, фактично, перешкоджає і пресі (порушуючи Закон Про інформацію і громадськості, і міській раді) у з’ясування справжніх обставин справи…

Після того, як інформація про руйнування історичної будівлі почала набувати резонансу підприємець Іван Волошин спеціально випускає друкований дубляж свого сайту «Вся Закарпатська правда», у якому на всіх шпальтах насідається на Олександру Зотову та описується нібито законність руйнування старовинної споруди. Там же зачеплено відсутність архітектурного диплому у пані Зотової. Хоча Дніпропетровський інститут інженерів транспорту з купою архітектурних спеціальностей, який закінчила заступник головного архітектора – єдиний на території України з тих, які визнають за кордоном і чиї випускники там же успішно працюють архітекторами. Але, як то кажуть, механізм уже заведено. Цікаво лише, чи зможе цей механізм нищення зупинити буква закону, прокурорська присяга та бажання мати у місті не «безпредєл» , а порядок.

Іван Король,

Clipnews.info

admin