“Створення Творчого об’єднання професійних художників Закарпаття стало проривом в ізоляції…”

Як розповів голова об’єднання, заслужений художник України Василь Брензович, установчі збори Творчого об’єднання професійних художників Закарпаття відбулися ще далекого 1990 року. Однодумців-художників, які є прихильниками реалістичного мистецтва, до цього спонукали любов до рідного краю, природи і людей, заперечення так званого “умовного” мистецтва та орієнтація на мистецтво реалізму. Щоб вочевидь переконатися у тому, що закарпатська школа живопису не зникла, варто 10 вересня завітати в музей Бокшая на виставку членів об’єднання, яке за словами його голови, “сповідує пленерний живопис і працю на натурі”. До слова, як зазначив Василь Брензович, кошти від проданих картин члени їхнього об’єднання передають хворим дітям.

Художник і педагог Емма Левацька (викладачку школи мистецтв та вдумливу художницю ще називають “другим Баконієм”) повідомила, що до об’єднання (всі його члени — люди поважного віку) у цьому році прийняли трьох зовсім молодих колег, яким трохи за двадцять. Емма Левацька каже, що молоді спілчани своїм завзяттям, індивідуальним підходом до розкриття тем дарують натхнення і їм, старшим за віком і досвідом художникам. А найбільше натхнення для усіх — творити в горах, де і дихається, і думається по-іншому серед справжньої, нештучної краси і справжніх, простих людей.

До слова, так звані авангардисти до спілки не просяться, а самі спілчани “стрибання від абстракціонізму до сюрреалізму “ вважають “крайнощами, через які робляться спроби виставити себе крикливо”

Створення об’єднання у 1990 році художник-архітектор Петро Гайович вважає проривом у тій ізоляції, у якій опинилося чимало художників, адже у Національній спілці є секції ( живопису, прикладного мистецтво тощо), належність до яких обмежує можливості свого вираження в інших мистецьких напрямках. А оскільки творчість проситься різновекторного вираження, то не обмежується заняттями графікою чи живописом. Великий Далі, наприклад, виготовляв кераміку. Тому об’єднання, насамперед, дає можливість розкритися повністю, дарує радість доброзичливого спілкування.

Цього року провели три пленери і попереду ще три, адже отримали запрошення на пленери від влади Воловця, Сваляви, Міжгір’я. До слова, регіональне відділення НСХ суттєво відстає в цьому. З художниками із Національної спілки, розповіли гості прес-центру, Творче об’єднання професійних художників Закарпаття ніколи не ворогувало, хоча, без сумніву, художники конкурують, бо професіонали є з обох “таборів”.

На жаль, вислів “художника образити може кожен” повною мірою виправдав себе чотири роки тому. Як розповів Василь Попович ( колеги називають його трударем, знавцем Закарпаття, зрілим майстром та автором успішних виставок), одна з партій запропонувала провести у Києві виставку творів членів Творчого Об’єднання професійних художників Закарпаття. На виставку “Мальовниче Закарпаття”, що пройшла за участю столичного мера, виставили 74 картини. Партія надала приміщення. Виставку відкрили і… всі картини зникли. Безслідно.

Як вдалося з’ясувати журналістам вже після прес-конференції, ініціатива проведення виставки належить В. Балозі. Наступної ночі після відкриття картини вартістю 1 млн. гривень зі столичного виставкового залу зникли. Начальник обласного управління культури Юрій Глеба заявив слідчому, що не несе ніякої відповідальності за викрадені роботи, оскільки картини вкрали за межами області. Прецедент для скандалу був, але художники скандалу не зчинили. Жодної із викрадених картин правоохоронці досі не повернули.

admin