На Закарпатті найпотужніші пляжники – у волейболі

Літо – пора пляжних видів спорту. На Закарпатті найпотужніші пляжники –
у волейболі. Уже понад 5 років цей вид спорту популяризується в краї.

Нині підростає друге покоління пляжників. Прикладом для «молодняка» є
пара Костянтин Медяник – Олександр Дергунов. Вони вже тренують і ще
вдало виступають на всеукраїнській арені. От і нещодавно
Медяник–Дергунов взяли кубок України та перемогли на другому етапі
вітчизняного чемпіонату. У планах – позмагатися за медалі чемпіонату
країни у фінальному турнірі, що відбудеться наприкінці серпня.

На Кубку України з пляжного волейболу, що відбувався в Іллічівську,
стартували чотири пари із Закарпаття: Медяник–Дергунов, Гойда–Коберник,
Іванко–Мельничук, Андрусяк–Попин. Виступили вони по-різному, але слід
зробити поправку на молодість, адже, окрім флагманів
(Медяник–Дергунов), решта волейболістів ще тільки здобувають досвід, і
основні перемоги в них попереду.

До основної сітки пара Андрусяк–Попин не пробилася: за рейтингом їм
довелося проходити кваліфікацію, і свій матч вони програли. Пара
Іванко–Мельничук хоч і з’явилася в головному раунді змагання, однак не
подолала жодного бар’єру в основній сітці: вони поступилися без
спротиву в трьох матчах двом різним парам з Одеси та черкасцям. Як
наслідок – поділені 17–24 місця в підсумковій таблиці. Пара
Гойда–Коберник дуже оптимістично розпочала, перемігши в першому двобої
сильних представників Луганська. Але на більше їх не вистачило: поразки
всуху від ще одних спортсменів із Луганська, Дніпропетровська та
Іллічівська. У результаті Гойда–Коберник поділили 9–12 місця.

А от основна пара наших пляжних волейболістів – Медяник–Дергунов – ішла
турніром, як і належить фаворитам: вони виграли матчі з однаковим
рахунком – 2:0 за партіями. Тож кубок дістався представникам Закарпаття
досить легко. Це було непоганою розминкою перед серйознішим турніром –
другим етапом чемпіонату України.

Змагання стартували в Черкасах, і конкуренція там виявилася значно
вищою. На турнір приїхало 30 команд, які без кваліфікації грали по
сітці на 32 команди. Утім представництво турніру постраждало через те,
що у зв’язку з участю в міжнародних змаганнях не були присутні дві
найкращі в національному рейтингу пари: Бабич–Йойшер і Самодай–Попов.
На фоні їхньої відсутності явними фаворитами, які мали б розіграти
золото, виглядали закарпатці та запоріжці Сергії Михайлов та Сергієчко.
Виправдали сподівання лише краяни. Спершу вони пройшли до півфіналу
змагання, де зустрілися з київською командою олімпійського резерву
(пара Остапенко–Романенко). І хоча в кожній партії йшла напружена
боротьба, Медяник–Дергунов перемогли в обох і пройшли до фіналу. В
іншій півфінальній парі сталася сенсація: другий фаворит турніру – пара
Михайлов–Сергієнко із Запоріжжя – без бою програла київській команді
«Сокіл» у складі Віктора Поповича та Руслана Баранова. Саме останні й
стали суперниками наших хлопців у фінальному матчі. Але й тут достойної
боротьби не вийшло. Медяник–Дергунов домінували в кожній із партій і
перемогли 2:0.

Після змагань ми поговорили з одним із пляжноволейбольних
тріумфаторів Олександром Дергуновим і поставили йому кілька запитань
про турнір і плани на майбутнє.

– Ви виграли обидва змагання протягом місяця. Це запланований успіх чи особливих планів не будували?

– У Кубку, звичайно, розуміли, що лише перемога буде прийнятним
результатом. Щодо чемпіонату, то було трішки важче. Утім за відсутності
двох дуже сильних пар ми розглядалися як фаворити й змогли виправдати
свій статус.

– Яка система чемпіонату України цього року і на якому місці в рейтингу Ваша пара?

– Усього в цьогорічному сезоні проводиться два етапи (тури) чемпіонату,
за підсумками яких формується фінальна «пулька», і ті, хто пробився до
фіналу, розігрують медалі. Орієнтовно в рейтингу ми на третьому місці:
пари Бабич–Йойшер і Самодай–Попов не брали участі в етапах чемпіонату,
однак їм зараховуються очки (значно більше, ніж у вітчизняних
змаганнях), здобуті на міжнародному рівні. Тобто вони вважаються на
цьому етапі сильнішими, адже саме їхню пару возять на міжнародні
змагання. Проте у фіналі вони таки мусять взяти участь, аби підтвердити
свою кваліфікацію.

– Як вважаєте, чи до снаги Вам скинути з трону хоча б од
ну з цих пар?

– Гадаю, так. Це й буде завданням мінімум на фінальному етапі
чемпіонату, що відбудеться в Києві орієнтовно наприкінці серпня. Шкода,
що не вдалося зійтися з ними в очних протистояннях протягом сезону,
адже знали б суперника краще. Однак сподіваємося, що когось із них на
шляху до фіналу таки обіграємо, тобто виступимо не нижче другого місця.
Це може відкрити нам шлях до Європейських змагань.

– Ви – найдосвідченіші із закарпатських пляжних волейболістів. Розкажіть про перспективи молоді.

– Активно виступають і тренуються (на майданчиках «Авангарду») три
пари, що представляють Закарпаття й приносять очки в скарбничку команди
області: Гойда (Ремезов)–Коберник, Іванко–Мельничук, Андрусяк–Попин.
Перша пара за результатами та перспективами поки вважається найкращою.
Пару Коберник–Ремезов ми вже взяли під своє шефство (Медяник є також і
тренером), допомагаємо їм, граємо спаринг-матчі, підказуємо щось у
тактичному плані тощо. У своїй віковій категорії наші вихованці вже
змогли виграти чемпіонат України. Незабаром їх чекає серйозний екзамен
– виступ на молодіжному чемпіонаті Європи.

– Літо скоро закінчиться, і пляжний волейбол впаде у сплячку. Чи плануєте повертатися до класичного волейболу?

– Так, намагаємося підтримувати форму цілий рік. Донедавна виступали за
ВК «Закарпаття», але довелося шукати кращі умови. Цієї зими я
від’їжджаю до Туреччини: у команді, що дислокується неподалік міста
Трабзон, запропонували непогані умови. Тож спробую пограти там. Щодо
партнера – нехай він десь при нагоді розкриває свої плани.

– Уся волейбольна еліта знає прізвисько Медяника – «Кіт». Це лише скорочено від імені чи таки стиль гри вплинув на назву?

– Швидше за іменем – Костя, «Кіт». Але справді всі відзначають, що у його стилі волейболу є щось котяче.

– Говорять і про гармонійне поєднання: він пластичний, невисокий, Ви ж, навпаки, – кремезний, потужний…

– Та у пляжному волейболі й має так бути, це не дивина. Двом
одноплановим гравцям досить важко досягти чогось на серйозному рівні.

admin