Співробітники МНС таке починання вітають. Адже в районі державна
пожежна частина – єдина і перебуває у Мукачеві. Щоб доїхати у віддалені
села, потрібно близько сорока хвилин.
На Бога надійся, а сам гав не лови. Керуючись цим прислів’ям, священик
села Дерцен п’ять років тому почав створювати пожежну команду. Тепер
добровольці допомагають не тільки односельцям, а й жителям двох
сусідніх районів.
У звичайному житті вони фермери, вчителі та кухарі, але коли звучить
позивний по рації, чоловіки кидають роботу і поспішають на допомогу.
У Дерценской пожежній команді 32 рятувальника. Головні вимоги до
претендентів – міцне здоров’я, вік – не молодше вісімнадцяти років і
сміливість. Відбором займався сільський пастор, за сумісництвом
командир. Створити загін він вирішив після того, як кілька разів
пожежна машина з району приїжджала гасити пожежу занадто пізно.
Микола Жуковський, начальник Церковної добровільної пожежної команди села Дерцен:
– Ці села були дуже далеко від пожежних частин, бо в них була дуже
стара техніка і дуже цей час півгодини, сорок хвилин, це дуже багато
коли будинок горить.
Як гасити вогонь і допомагати постраждалим, добровольців кожен рік
навчався професіонали. А технічну базу і спорядження дерценскі
пожежники отримали у подарунок від благодійних організацій з Угорщини
та Голландії. Такому оснащенню можна тільки позаздрити – дві пожежні
машини, два мікроавтобуси та рятувальний човен.
Ервін Балаж, пожежний Церковної добровільної пожежної команди села Дерцен:
– І штани, і курточка, тут всередині три шари, є такий спеціальний
тканина, що від пожежі захищає 5-6 хвилин від градусів 500-600 можемо
витримати.
Подяка від тих, кого рятують – єдина нагорода для добровольців. За свою
роботу грошей вони не беруть. На пальне для машин жертвують прихожани.
Беатріса Фодор мешканка села Дерцен:
– Три дні тому у нас блискавка вдарила в дах. На горищі згоріло все
сіно. Якби не наші пожежники, будинок би згорів. Вони приїхали через
п’ятнадцять хвилин після виклику. Велике їм спасибі.
За п’ять років дерценскі пожежні виїжджали гасити вогонь 120 разів. На
щастя, ніхто з добровольців не постраждав. Головний успіх команди –
злагодженість роботи та підтримка один одного у важкі хвилини.
Марина Коваль, Юрій Ковальов, “Інтер”
