Закарпаття вабить шукачів пригод і любителів ескстриму

Екологічно чистий край з м’яким кліматом. Край гір, предковічних лісів, мінеральних вод, турбаз і курортів, гірськолижних трас та середньовічних замків, а ще поєднання кількох східноєвропейських культур — завжди приваблював туристів.
Ложка дьогтю у цій бочці меду: готельно-туристична сфера Закарпаття не завжди здатна прийняти і обслужити туристів. Проте, кмітливість закарпатців: гуцулів, бойків, лемків, угорців, румун, словаків, що живуть тут віками в умовах малоземелля і традиційного безробіття, здається, здатна вирішити цю проблему.
«Зараз люди тікають від тієї метушні, із міста десь тихеньке містечко собі знайти, – жителька закарпатського села Ярок Марія Гринчук цього року вперше приймала гостей у будиночку, зведеному і обладнаному на власному обійсті, поряд із домівкою господарів. – Наше село, наш будинок, садиба наша є таким затишним містечком де можна відпочити. У нас дві кімнати. У одній кімнаті може жити сім’я, пара – і в іншій кімнаті. Ну, які зручності потрібно – є. Ну і, звичайно, гостинність. Ми б дуже раді були щиро поділитися усім, що, як кажуть на Закарпатті, при теплій душі є».
Для області, що має найвищий рівень безробіття в Україні, сільський зелений туризм може стати джерелом зайнятості, постійного доходу і порятунку від виїзного заробітчанства для закарпатців. Нині близько ста тисяч жителів Закарпаття – на заробітках у Португалії, Італії, Росії.
Завідувач кафедри туризму Ужгородського національного університету Федір Шандор каже, що можливості у Закарпаття для того, щоб розвивати зелений туризм, – безмежні.
«На Закарпатті офіційно небагато – офіційно близько чотирьохсот садиб. Реально їх близько двох з половиною тисяч – тих, хто надає послуги сільського туризму. Найбільші зони сільського туризму в Україні це, звичайно, зони довкола Буковеля, довкола Трускавця. Це кримська зона ну і, звичайно, Закарпаття. Окрім сільського туризму, місцеві жителі можуть запропонувати винний, гастрономічний, військовий туризм, екологічні походи, купання у термальних джерелах», – каже експерт.
Сільський туризм на Закарпатті зараз існує завдяки ентузіастам. Один з них – краєзнавець, який перебрався разом із родиною із міста у сільську хату, Сергій Степчук. Він вже навіть провів перший майстер-клас для односельчан – навчав, як зі звичайної сільської хати зробити гостинну садибу і почати власну маленьку туристичну справу.
«У нас є п’ять садиб, які готові прийняти туристів. Туризм – це тяжкий профіль, це сфера послуг, але це трохи легше, ніж робота на землі. Туризм – це пріоритетний напрямок розвитку Закарпаття. Він поступово розвивається. З ним розвивається і сільський туризм. Люди дійсно будуть перетворювати звичайні сільські садиби на міні-готелі, як це вже є в Словаччині чи у Польщі». – каже пан Степчук.
Туристи, що гостювали у селі Ярок, залишилися задоволеними.
«Ми приїхали з Могильова, із Білорусі. Давно мріяли побачити Карпати, замки Закарпаття. Приїхали своїм авто. Друзі порадили нам господарів садиби у селі. І ми дуже задоволені. Довкола зелено, свіжі овочі! Дитина у захопленні від домашніх тварин. Господарі турбуються про наш комфорт як у кращому готелі», – розповідає одна із туристок, Ірина.
Не обходиться і без курйозів. Довелося почути історію про господаря, який задля того, щоб догодити приїжджим городянам, власне обійстя забетонував, знищивши траву, город і, звісно, позбувшись потенційних гостей, яким бетону і пилюки вистачає і у містах.
«Сільський туризм в Україні зараз переживає несолодкі часи, – розповідає завкафедрою туризму Ужгородського університету Федір Шандор. – Вже восьмий рік у парламенті є проект закону про сільський туризм. Він не проходить тільки через те, що на ньому паразитують. Здобувають гранти, граються у різні державні програми… Тому, так як і все в Україні, що є малесеньким: наприклад, виноробство, сувенірна галузь – воно живе паралельно до законодавчої бази. І, звичайно, у дечому всупереч», – вважає фахівець у галузі туризму.

Олександр Попович, для Бі-Бі-Сі, Ужгород

admin