Закарпатський підприємець «Зіну» переплутав із «Зиною»

Тоді хочу запитати їхніх власників, чому вони не дотримуються законів України, за якими державною мовою є українська? А, значить, усі вивіски мають бути написані нею або в крайньому разі можуть бути лише продубльовані поруч іншою мовою.

Порушення закону – це дуже вагома обставина. Але є ще й друга, не менш серйозна: чому не поважають нас із вами? Бо в Ужгороді мешкає 80% українців, для яких рідною мовою є українська. І саме вони роблять основний прибуток “фірмачам” із “Зини”, купуючи там хліб, ковбасу чи пиво.

Останнім часом на ужгородських білбордах із “Зиною” став світитися Микола Жолтані. Очевидно, цей пан вирішив шукати щастя на місцевих виборах, бо інакше для чого зайво тратитися на рекламу.

Однак я сам був свідком, як на одній із прес-конференції на всі запитання ужгородських журналістів, заданих українською, він відповідав винятково на “русском”. (Хоча, як з”ясувалося, українською Жолтані володіє). Тоді чому не хоче користуватися нею публічно?

Почати долати комплекс зверхності можна би було, наприклад, зі зміни недолугої вивіски. Роботи ж насправді небагато – замінити тільки одну букву.

Куди гірше, якщо назва “Зина” — питання для Миколи Жолтані принципове. Бо тоді він протиставляється не лише законам, а й людям, до яких, між іншим, так поштиво звертається з білбордів.

Тоді чи варто вірити “Зині”? Чи то пак — “Зіні”?

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн.БЛОГИ

admin