Невдалий політичний піар в Ужгороді

Політичний біл-борд – штука, яка серйозно набридла в Україні. Важко уявити, що звичайний громадянин зупиниться і буде детально вивчати, що зверху там написано. Але миттєвий погляд на біл-борд він усе таки неминуче кине, як на будь-яки інший великий об’єкт, що важко не помітити.

Завдання дизайнерів і полягає в тому, щоби встигнути за цю секунду надати всю необхідну інформацію. Зробити це толерантно, не викликавши роздратування. Як це зробити вірно буде темою цієї статті.

Відомо, що людина, яка пише зліва направо сприймає інформацію в такому ж порядку.

Тобто, умовно, ланцюжок графічних сигналів сприймається наступним чином.

Враховуючи вказану одну секунду, необхідно розмістити максимум 3-4 блоки інформації.

Наприклад:


В такому випадку розкручується особистість, яка «прив’язується» до лозунгу, тому, що ліва частина стає домінантним посилом, а права частина доповнює цей посил, або додається, в якості змістовної одиниці.

Фотографії бажано робити з обрізом по краях. Це модно, і як мінімум повторює глянець, що сприймається пізнавано електоратом який цим глянцем вихований. Бажано без посмішки, тому що посмішка дратує пострадянську людину. І ні в якому разі не вказуючи, що у володаря біл-борду все добре – це і так зрозуміло і тому дратує людей.

Фон залежить від дизайнера.

Біл-борд бажано робити нешаблонно і креативно.

Ну, ось власне і все.

Нижче будуть зібрані матеріали, що стосуються місцевих виборів у найзахіднішому обласному центрі України м. Ужгород. Актуальні в у форматі місцевих виборів 2010 року.

Найбільшим казусом політичної реклами в Ужгороді стало розміщення біл-бордів з фотографією соліста відомого гурту «Океан Ельзи» Святослава Вакарчука з місцевим бізнесменом, який вирішив балотуватися на посаду міського голови, Миколою Жолтані.

Як повідомив менеджер гурту, жодного дозволу Вакарчук на використання свого образу не давав. Миколу Жолтані він взагалі особисто не знає, а фото було зроблено після концерту за проханням прихильника творчості Вакарчука на пам’ять.

Як сказав Вакарчук, він не мав би нічого проти, якби це фото було у сімейному альбомі цього «любителя творчості гурту», як предмет гордості, до прикладу перед своєю сімєю, дівчиною чи колегами по роботі. Але зробити фото елементом рекламної кампанії – це вже привід для судового процесу.

На самому біл-борді зображений Микола Жолтані, що з широкою посмішкою потискає руку Святославу Вакарчуку на розмитому незрозумілому тлі. У правій частині біл-борду напис «ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ». Посмішка Жолтані, як було зазначено вище у матеріалі, крім роздратування у пострадянської людини, більше нічого не викликає. А напис «ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ» викликав у громадян справедливе насмішкувате запитання: «У кого?»

Після того, як Вакарчук звернувся з позовом до суду, у штабі Жолтані зрозуміли у що вляпались. Але здерли лише зображення Вакарчука, що стало приводом для насмішок вже всього міста.

Двоє маловідомих людей потискають один одному руки. Вдалим можна було б вважати червоний дражливий фон, однак на ньому невдалий текст: «Зробимо!». «Кого?», – перепитують перехожі.

На рябому тлі зображення центральної частини міста, надзвичайно довга промова, яка для секундної уваги пішохода взагалі неприйнятна і більше підходить для тосту, а ніж для лозунгу, а також зображення симпатичної жінки. Крім того, що це Тетяна М’ясковська, для виборців така агітація взагалі ні про що не говорить. «Хто це така?» – зрідка цікавляться пішоходи, в основному пенсіонери і, знизуючи плечима, йдуть далі. Коли бачиш подібні «шедеври» реклами, взагалі хочеться запитати у власника біл-борду: «Навіщо ви витрачаєте стільки коштів дарма?» Хіба не краще вкласти ці тисячі доларів, витрачені на біл-борди, для чогось більш соціально значущого. Наприклад встановити кілька дитячих площадок у місті. Урочисті відкриття, за присутності мас-медій, принесли б набагато більше користі та поваги серед городян.

Святкові привітання стал
и традицією серед українських політиків. Звичайно, приємно коли тебе вітають рідні, або близькі. Але побачивши шаблонне «З Новим Роком. Андрій Погорєлов», хочеться сказати: «Богатый дядя, купи лучше сироткам конфет!»

З минулих Президентських виборів, вдалою можна вважати біл-борд Тягнибока.


На хаотично-розмитому фоні, в лівому кутку драматичне послання біл-борду: шрифт трансформований та поданий в перспективі – в стилі «зіркових війн». Таке подання повністю оправдане. Це випливає із самої концепції, яка змушує уявити, що країною правлять скоріше всього інопланетні прибульці (відомо, що в Києві це марсіани), так звані «вони», що захопили гроші і владу. Останній рядок дарує оптимізм – землян все ж більше. Але все ж таки ця думка не так переконлива, оскільки біл-бордів різнокольорових прибульців і прибульців зі звичайним кольором шкіри, явно було більше.

З правого боку фото землянина. Емоції на обличчі сурові та жорсткі, уособлюють серйозність ситуації.

Нижній слоган виконано в національних кольорах і складається з двох частин: жовтою фарбою назва партії «СВОБОДА» і синього опису загального стану в країні – «ми у їй, гом ній країні». Обидві фрази фантастично будують єдину релігійно-оптимістичну думку. За допомогою різною кольору букв, текст читався у двох контекстах. І ця метаморфоза заворожує. Надзвичайно сильний рекламний хід.

Реклама експресивна і зрозуміла, але розрахована лише на підтримку своїх прибічників. Тому що таким поглядом на речі не залучиш тих, хто сумнівається. Після такого, стає очевидним, що навіть, як говориться, за хлібом без вишиванки на вулицю вже не вийдеш.

Анатолій Рошко

Європейський медіа-центр

admin