Міністр просить звернути увагу Ледиди на сферу культури

Реконструкція та реставрація головних обєктів
культури в Закарпатській області зайшла в тупик.

Жоден ремонт об’єктів культури обласним
керівництвом не доведено до логічного кінця. Після багатомільйонних ремонтів,
які тривали впродовж багатьох років приміщення Закарпатської обласної
філармонії залишається в аварійному стані. Приміщення Закарпатського
українського музично-драматичного театру – в аварійному стані, тут розкрадено
на сотні тисяч мармуру, кольорових металів з оздоблення будівлі. Установи
працюють без відповідних дозволів на експлуатацію.

Приміщення закарпатського краєзнавчого музею в
незадовільному стані. Зникли із музейних колекцій та установ культури десятки
картини знаменитих закарпатських художників, колекція із 1600! старовинних
монет. 95% обласних установ культури не опалюється. Значна частина будинків
культури, навіть у рекреаційних зонах, як до прикладу в с.Шаяни, опломбовано
через аварійний стан приміщення. Зарплати працівників обласної культури на
порядок нижчі ніж у інших областях України.

Перевірками КРУ встановлено факти нераціонального
використання коштів на ремонтах обєктів культури на мільйони гривень. В
результаті надати оцінку таким ремонтам – вже входить до компетенції органів
прокуратури.

Звичайно, подібний стан із обласними установами
культури не має залишитися поза увагою
новопризначеного губернатора Закарпаття, зазначає міністр.

Найбільше Міністерство культури турбує ситуація з
культурними цінностями. Закарпаття значиться першим у каталозі викрадених
культурних цінностей.

В Києві, в Міському музеї “Духовні скарби
України”, презентували друге видання “Каталогу культурних цінностей,
викрадених з державних музеїв, заповідників, установ та приватних колекцій
(1999-2009 рр.) ” – реєстр втрачених Україною культурних цінностей до
якого увійшли матеріали надані Міністерством внутрішніх справ України,
Міністерством культури і мистецтв Автономної Республіки Крим, управліннями
культури обласних, Київської та Севастопольської міських адміністрацій.

Видання складається з 9-ти розділів з фотографіями
викрадених культурних цінностей: архівні документи, друковані видання та
фотографії, зброя, музичні інструменти, предмети декоративно-ужиткового
призначення, нумізматика та боністика, образотворче мистецтво, предмети
релігійного культу, фалеристика, геральдика.

Гортаючи каталог, приходиш до сумного висновку –
за останні роки зросла цікавість до музеїв не тільки у можновладців, але й у
чорних колекціонерів. В першому каталозі була представлена інформація за 14
років (з 1984 до 1998 року) – тоді викрали з 23 державних музеїв лише 106
експонатів. За останні ж 10 років було скоєно понад три тисячі пограбувань в 55
музеях та приватних колекціях і вкрадено майже 1000 одиниць українських раритетів.

Найбільше всього постраждали Закарпатська, Вінницька, Одеська, Львівська
та Черкаська області. Пік музейної злочинності випав на 2000, 2002 та 2008 роки
– тоді поцупили з музейних та приватних колекцій від 200 до 300 цінних
екземплярів за рік.

Крадії забирають все, що погано охороняється: і
перехідні прапори радянських часів, і настільні медалі, і юв
ілейні значки та
медалі, і нагрудні почесні значки.

Особлива увага до нумізматики: у 2006 року була
викрадена унікальна колекція Золотої орди ХIII століття загальним обсягом 5000
одиниць, та колекція монет із Закарпатського краєзнавчого музею.

Список художників, яких полюбляють крадії, очолює
Ерделі А.М., Бокшай Й.Й., Герц Ю.Д., Бурч І., Глущенко М.П., Яблонська Т.М. –
найпопулярніші митці сьогодення.

Картини Закарпатських художників «зникають»
постійно.

Ринок диктує і замовляє. А незахищені музеї –
клондайк для колекціонерів.

Звичайно, поява такого каталогу потрібна – після
виходу першого довідника до музеїв повернулось три предмети: ікона XVI століття
“В’їзд в Єрусалим” та дві композиції західноєвропейського живопису.

Видавці каталогу сподіваються, що після його
виходу до Одеси повернеться Мікеланджело, до Ужгорода – Бокшай… Подивимось…

Хоча, статистика музейних крадіжок занадто сумна.
Про музеї багато говорять, навколо них красиво піаряться, навіть, заробляють
гроші. А головне так і не зроблено: нема департаменту музеїв, нема нормальних
менеджерів, які почали б вирішувати проблеми музейної галузі, розробили
стратегію, вивчили закордонний досвід, організували навчання і перепідготовку
кадрів… Зрештою, й досі нема нормального і стабільного фінансування, а
значить – нема надійної охорони.

Якщо нова влада знову нічого не вирішить з
музейними проблемами – наступний каталог буде товстішим і красивішим. І буде
він називатися мартирологом втрачених Україною культурних цінностей.

Наталка Іванченко, шеф-редактор журналу
“Музеї України”

admin