Чому люди так западають на віртуальне спілкування…

Інакше кажучи, я запала на соціальні мережі зі сподіванням, що моє скучнувате життя провінційної дівчинки наповниться особливим змістом і стане принаймні цікавішим та веселішим.

Донедавна мене можна було знайти на сайтах – «Facebook», «Одноклассники.ру», «В контакте», «Мой мир». Зареєструвавшись, мені здавалося, що це хороша можливість знайти колишніх однокласників, одногрупників, друзів дитинства, поспілкуватися з цікавими та неординарними особистостями. Зрештою таке спілкування стирало грані відстані та часу, тут нема правил та меж.

Тому віртуальний світ упродовж двох років став невід’ємною частиною мого життя. Відверто кажучи, мені подобалося. Адже цей несправжній світ має величезні переваги перед реальним щодо швидкості досягнення успіху. Насправді у ньому все здається набагато краще та простіше. Це світ фантазій, де кожен «ліпить» для себе певний образ або вибирає найкращу роль. Слабкий, може бути сильним, скромний стає розкутішим, бідний-багатим, одружені – холостими, навіть гидке каченя може перетворитися у прекрасного лебедя.

Живучи в мережі немає необхідності піклуватися про свій зовнішній вигляд, адже всі вас бачать, тільки якщо ви захочете, і такою, якою ви захочете. ( З власного досвіду знаю, бо виставляла на сайти лиш найкращі свої фото). Виникає чудова, захоплююча ілюзія повноцінного емоційного життя, позбавленого тих неминучих недоліків і труднощів, які приносить реальне спілкування.

Добре це чи погано – правда у кожного своя. З цього приводу є одна старовинна істина – будь –яка брехня, навіть якщо вона в ім’я спасіння, вона все одно брехня. І я в цьому переконалася на власному досвіді.

Пройшовши етап неабиякого захоплення віртуальним спілкуванням, я, хоча й навчилася цінувати його переваги, бо попри всі неприємності, знайшла там нові знайомства та хороших друзів, але все ж розставила пріоритети на користь «живого» спілкування. Можливо, в нього не така широка географія, можливо зараз для приємної розмови мені треба спеціально розраховувати свій час – але живу людську мову, живі посмішки не можна постійно замінювати набором символів, а навколишній світ, – такий, який він є – надихає на спілкування куди як сильніше, ніж завжди однаковий і байдужий віртуальний вакуум.

Вже місяць, як я видалила свої профілі з усіх соціальних мереж. В мене таке враження ніби скинула важкий тягар зі своїх плечей, або сто кілограмів зайвої ваги. Зараз я насолоджуюся справжнім сонечком, квітами, щирою посмішкою, запашною кавою та спілкуванням з друзями перевіреними часам та випробуваннями.

Людмила Бандурчак, Мукачево.net.Блоги

clipnews