Потім встиг розчаруватися в сімейному житті. Спочатку жив з однією місцевою мешканкою у цивільному шлюбі. Через кілька літ їхні шляхи розійшлися, чоловік знайшов собі іншу. Не нудьгувала і колишня співмешканка. Якось через неї молодик навіть посварився із своїм знайомим, стосунки з’ясовували з допомогою кулаків. Новий коханець колишньої пасії погрожував Андрію, що обв’язково йому відомстить. Наступного дня, коли Андрій повертався додому, то зауважив біля власної багатоповерхівки трьох кремезних незнайомців. Йому здалося, що ті прискіпливо придивляються до нього, тому попросив свою супутницю вийти на подвір’я і поспостерігати за поведінкою трійці. Через якийсь час жінка повернулася та повідомила: нічого незвичного у поведінці молодиків не зауважила, сидять собі та й сидять. Однак Андрій вирішив діяти на випередження. Згадав про свого 55-річного знайомого Петра. Річ у тім, що приятель нахвалявся, мовляв: має можливість у випадку потреби дістати зброю. Отож Андрій подався на пошуки «зброяра». Невдовзі зустрілися в місті. Останній запросив за «пушку» кілька сотень «зелених». Правда, треба було відразу дати передоплату — 100 доларів. Наступного дня Андрій вручив продавцю відповідну суму. А ще наголосив: йому особливо подобаються нагани, які бачив у телепередачі.
Чекати довелося недовго. Лютневого ранку у помешкання хтось подзвонив. Це був Петро. Гість прийшов із солідним товаром: запропонував на вибір два пістолети, один марки «Чеська збройовка», інший – вітчизняного виробництва, хоча дещо перероблений. Став вихваляти їхні тактико-технічні характеристики. Покупець вертів зброєю в руках, випитував про можливість придбання кобури, але згадка про наган не давала спокою. Коли ж почув ціну, яку Петро запросив за ці «іграшки», господар оторопів:
— Не те приніс, що я за мовляв, та ще й такі гроші хочеш, — огризнувся Андрій.
Від придбання «товару» відмовився і став вимагати повернути завдаток. Але 100 доларів Петро уже встиг розтратити, тому клієнт з продавцем зчепилися, хоча до серйозного інциденту не дійшло. Відтак домовилися: поки Петро не поверне заборговані гроші, його «товар» (окрім пістолетів в сумці знаходилися ще 101 бойовий патрон та якісь два пакетики) залишається у квартирі Андрія. «Зброяр» обіцяв швидко повернутися, однак натомість через кілька годин у це помешкання із ордером на обшук навідалися міліціонери…
Побачивши біля вхідних дверей правоохоронців, Андрій схопив сумку та мав намір дременути з квартири. Проте міліцейський заслін «узяти» не зумів. Згодом у присутності понятих у нього вилучили зброю, патрони, а ще понад 850 грамів марихуани та два шприци з білою порошкоподібною речовиною, яка за висновками експертизи виявилася особливо небезпечним психотропним наркотиком — метамфетаміном. Андрія затримали за зберігання зброї і наркотиків та порушили кримінальні справи. Його мати внесла заставу — 17 тисяч гривень, і до винесення вироку Андрія відпустили на підписку про невиїзд. Під час досудового слідства він стверджував: події того зимового дня розвивалися саме таким чином. Після закінчення слідства справу передали в суд. І ось у червні Ужгородський міськрайонний суд під головуванням В’ячеслава Домніцького за участю прокурора Олександра Сочки розглянув справу.
— У суді Андрій свої показання різко змінив, — зауважує Олександр Сочка, – заявив, зокрема, що все це йому дісталося у спадок від батька, який помер. А щоб не псувати його добре ім’я, не наважився здати все це в міліцію…
Однак навіть такі різні «маневри» Андрієві не допомогли. Згідно із ч. 1 ст. 263-ї Кримінального кодексу України, його визнали винним у незаконному поводжені зі зброєю і бойовими припасами та призначили покарання два роки позбавлення волі. А ось за наркотики відповідно до ч. 2-ї ст. 309 йому дісталося три роки ув’язнення.
Михайло ПИСКАЧ, ВЗГ ГУМВС України в Закарпатській області
