Жовква: Ренесансне місто-пам’ятка, наповнене духом середньовіччя

Засновником міста, яке постало наприкінці 16 століття, був знаменитий польський полководець, коронний гетьман С.Жолкєвський. Всього лише за десять років, з 1594 по 1604 роки було збудовано замок, за проектом архітектора П.Щасливого. Найкращі часи, часи розвитку, відомості і багатства, Жовква пережили в 17 столітті, будучи приватної резиденцією короля ЯнаIII Собєського.

Чимало видатних політичних, державних мужів різних народів побувало у цьому незвичайному місті. Згідно з дослідженнями видатного історика, академіка І.Крип’якевича, в Жовкві народився Б.Хмельницький. Наприкінці 1707 року у цьому місті мав свою резиденцію російський цар ПетроI, це період Північної війни зі Швецією. По бруківці жовківських вулиць, ступала і нога великого українського Гетьмана І.Мазепи, він саме у Жовкві дізнався про наміри московського царя, щодо реорганізації Гетьманщини.

Окрасою міста є центральна площа – Вічева (давніше-площа Ринок). Площа ніби обрамлена старовинними, двоповерховими будинками. Це був і адміністративний і торговельний центр міста. Але найбільше вражає, – велика кількість сакральних пам’яток архітектури – церков, храмів, костелів, монастирів. Над Вічевою площею начебто нависає пізньоренесансний, монументальний костел Св.Лаврентія ( головний архітектор проекту – Павло Римлянин), який будувався з 1606 по 1618 роки. Неподалік возвишається ансамбль греко-католицького ( чину св.Василя Великого) монастиря з церквою Пресвятого Серця Христового. В північному напрямку від центральної площі збереглася до наших днів синагога, з високим ажурним ренесансним аттиком (архітектор Петро Бебер, 1687 рік). Синагога огороджена парканом, помітна підготовка до початку реставраційних робіт.

Приваблює величчю і красою архітектурних форм в минулому костел і монастир Домініканів, тепер діюча церква Св.Йосафата. На розі сучасних вулиць Львівської і Св.Трійці (колишнє передмістя) можна побачити дерев’яну церкву Святої Трійці, збудовану в 1720 році.

Прямуючи Львівською вулицею від центру вглиб, зустрінемося з старовинною церквою Праведника Лазаря (побудована в 1627 році, УАПЦ) і зовсім поруч церква Святого Петра і Павла (УПЦ МП).

Виникло бажання поспілкуватися з людьми, які доклали величезні зусилля для того, щоб Жовква, як перлина, засяяла відновленими, відреставрованими, пам’ятками архітектури, яких у цьому місті близько ста. Адже насправді, поруч зі Львовом, це місто вповні може претендувати на статус одного з найбільших культурних центрів Західної України. Михайло Кубай, нині заступник директора заповідника і керівник ГО «Світло культури», це особистість, яка в цілодобовому режимі може оповідати про історію рідного міста. Справжній подвижник, ентузіаст, для якого справа відродження Жовкви і її пам’яток, є справою всього життя.

З розповіді п. Михайла в Жовкві тричі переривалася культурна традиція, втретє під час Другої Світової війни. В ті страшні роки було знищено 50 % місцевого єврейства, загинуло і вивезено 30 % поляків, жовківчани-українці, або загинули, або виїхали з різних причин. З корінного населення залишилось 10% мешканців. Поранене війною місто в руїнах стояло до 1956 року. Будинки що мали історичну цінність розбирали і зносили. На місці знесених будинків ставили торговельні павільйони, сараї, курники, в кращому випадку – скверики. В 1953-1956 роках почали розбирати і синагогу. Загалом, в результаті двох воєн XX ст. Жовква втратила 70% історично-житлової забудови, громадські будівлі переважно вціліли.

Слід зауважити, що після війни старовинну Жовкву заселили люди з сіл, військові, вихідці зі Східної України, інших куточків СРСР, серед них було багато таких, яким було байдуже, в якому дивовижно-чудовому місті їм пощастило опинитися. Та завжди в тяжкий, непевний час знаходяться інші люди, просто небайдужі. Завдяки таким людям, працівникам філії Львівського державної історико-архітектурного заповідника і львівської інтелігенції, головного архітектора області в той час, Андрія Шуляра, Романа Магітича, було врятовано багато цінних пам’яток.

На початку 90-х років XX століття ентузіасти-патріоти створили ГО «Жовківський громадський фонд духовно-культурного розвитку міста», очолив цю структуру, той же невтомний Михайло Кубай. В 1991 було започаткована діяльність будівельно-реставраційного МП «Ремесло», де працював спочатку інженером-реставратором, а згодом директором, той-таки М.Кубай. Пан Михайло з однодумцями розумів, що слід рятувати ситуацію у місті. В 1993 одну з перших ліцензій в усій Україні, на реставрацію пам’яток – отримали саме в Жовкві. Першою була відреставрована Звіринецька брама, за кошти державного і місцевого бюджетів.

В 1997 році благородну справу відродження міста продовжила і ГО «Світло культури», отримали грант від фонду «Євразія», який спрямували на маркетингові дослідження, розробку концепції розвитку міста і туристичної інфраструктури, придбали комп’ютерне обладнання і облаштували приміщення. В процесі копіткої праці відкрилося пребагато невідомих сторінок з історії міста, які повідали про високі ідеї гуманістичного характеру епохи Ренесансу.

Прийшов час позитивних відгуків за пророблену титанічну працю, підтримала і міська рада і тодішній голова райдержадміністрації п.В.Герич.

Державну цільову «Комплексну програму збереження і відтворення історико-архітектурного середовища міста Жовкви», в 2001 році затвердив Кабінет Міністрів України, Прем’єром тоді був В.Ющенко.

Несправедливо було б обійти увагою п.Любомира Кравця, нині він обіймає посаду директора туристично-інформаційного центру, який народився 2003 року, з ініціативи «доброго янгола» Жовкви – М.Кубая, співініціатором виступив 22 річний Л.Кравець, студент-третьокурсник, патріот міста і України.

На початку діяльності, розповідає пан Любомир, було в наявності два буклети про Жовкву і декілька листівок, фінансування ніякого, М.Кубай надав приміщення, а міська рада своїм рішенням затвердила центр, як комунальне підприємство. Перші 20 екскурсій провели безкоштовно, туристам і гостям міста сподобалося, почали надходити замовлення на проведення екскурсій. Любомир зізнається, дуже хвилювався, хоча вільно володіє українською, російською, польською мовами. Глибоко студіює історію Жовкви, проводить моніторинг туристичних потоків, анкетні опитування тур-груп, інформує, що в 2004 році Жовкву відвідало 17 тисяч туристів, а минулого року близько 60 тисяч. Планується зорганізувати

«Музей однієї вулиці», з постійно діючою мистецькою виставкою. «Місто живиться культурою всіх етносів, які мешкали і мешкають у нашому місті», – впевнено промовляє Л.Кравець.

Жовква гарнішатиме з кожним роком, і як місто, яке зберегло дух середньовіччя, і як сучасне місто. Тому що, коли плідно співпрацюють і місцева влада, і районна, і обласна, а вже маючи таких краєзнавців, безмежно закоханих в історію рідного краю, гори можна перевернути, переконаний в цьому, а ви?

Андрій Будкевич, Львів

clipnews