В УжНУ на кафедрі словацької філології УжНУ відбувся “День відкритих дверей” (ФОТО)

Народження нового наукового осередку, говорячи казенною офіційною мовою, відбувалося таким чином: 29 червня 1993 року було підписано двосторонній Договір про добросусідство, дружні відносини та співпрацю між Словацькою Республікою та Україною, а рівно через два місяці – 29 серпня 1993 р. у Києві була підписана ще одна міжнародна угода – Договір про господарсько-економічну та науково-технічну співпрацю.

Усе це актуальний, але занадто сухий офіціоз. Читачу значно цікавішіми є інші форми. Наприклад, те, що за лаштунками процесу творення кафедри стояла непересічна особистість – патріарх закарпатської словакістики доктор філологічних наук професор Павло Павлович Чучка, який колись – і в міру лаконічно, і доволі соковито – висвітлив подію: “…Про це йшлося ще за ректорства Дмитра Чепура. У Пряшеві на філософському факультеті була кафедра української мови, і міністерство освіти Словаччини просило створити щось відповідне для закарпатських словаків. Звісно, мене викликали: “Ви єдиний, хто може нас виручити”. Але я зумів переконати керівництво, що тоді ця ідея була дочасною. Адже кафедра — це як мінімум 5 чоловік, котрим слід забезпечити навантаження, та й самих фахівців треба було виховати. Отож проміжним рішенням стало створення кафедри загального і слов’янського мовознавства, де викладали вступ до мовознавства, загальне мовознавство, спецкурси, а поряд із цим і словацьку. І тільки в 1994-му ми наважилися відкрити відділення словацької філології — коли вже знали, що відповідні спеціалісти потрібні для словацьких шкіл, для митниці, прикордонної та дипломатичної служб. Проблем на початку, звичайно, вистачало: і словакістів-літераторів не було, і книжок бракувало. Зате нині це найменша кафедра на факультеті, котра видає найбільше науково-методичної літератури. 7 років тому я, як футболіст, котрий має відчувати, коли йти з поля, передав кафедру словацької філології Світлані Пахомовій. Вона мої надії виправдала. Рік ще працював там професором, потім поступово відмовився від навантаження…”…

Про особливості роботи кафедри в сучасних умовах під час “Відкритих дверей” дізналося доволі широке коло прихильників науково-освітнього співробітництва братів-слов’ян. Свідками дійства, організованого колективом, який очолює професор Світлана Пахомова, стали поважні гості, насамперед Генеральний консул Словацької Республіки в Ужгороді Мар’ян Сладечек. Окрім працівників кафедри, студентів-словакістів, свято українсько-словацької наукової дружби відвідали нещодавні випускники словацького відділення, колеги зі Словаччини, що навчають словацької в Ужгородській ЗОШ № 21, майбутні студенти, письменники, журналісти та інша поважна публіка. Словакісти мали що розказати і показати.

На кафедрі працюють 2 доктори та 5 кандидатів філологічних наук. Кафедра, попри свою молодість, має чимало добрих результатів, які раніше вже доводились до уваги громадськості. До них можна додати, що останніми роками побачили світ підручник “Історія Словаччини” Юлії Юсип-Якимович, навчальний посібник “Сучасна словацька юридична термінологія” Лесі Будникової і, звичайно, унікальне, чи не найрезонансніше, видання у зазначеній галузі – підручник “Словацька мова”, створений професором Світланою Пахомовою та доцентом Ярославом Джоґаником. Як показує досвід, спільна праця останніх є вельми востребуваною в українському суспільстві. Підручник талановитих дослідників завоював популярність у середовищі підприємців, митників, СБУ, медиків, політологів, студентів і звичайних туристів. Завдяки зусиллям кафедри, 2009 року був відкритий Всеукраїнський центр словакістики, на який покладено завдання координації науково-дослідної роботи в галузі словацької філології усієї нашої країни. У такій важливій справі не обійтись без щорічного періодичного видання. Тому природним було заснування наукового збірника “Studia Slovakistica”. Нещодавно побачив світ 10-й номер.
Не має необхідності обтяжувати читача статистичними даними щодо кількості і якості інших здобутків. Достатньо того, що, за даними фахівців Словацької Республіки, кафедра вважається одним з найкращих закордонних словацьких центрів, співробітники якого добре знані, окрім України та Словаччини, в наукових колах Росії, Чехії, Білорусі, Угорщини, Польщі та інших країн.

Однією з родзинок дійства став виступ талановитої і оригінальної поетеси Надії Панчук, переклад віршів якої словацькою мовою здійснив перекладач з Кошиць Юрай Андрійчик.

Динаміка сучасних українсько-словацьких дружніх відносин у різноманітних галузях, насамперед гуманітарних, вже не перший рік ставить на порядок денний питання підготовки відповідних фахівців.
Цілком природно, що одним із завдань зазначеної зустрічі є інформування молоді про умови вступу на словацьке відділення УжНУ. Потенційних студентів, трапляється, відлякує від словакістики слабке володіння мовою. Вказані побоювання повністю спростувала професор Світлана Пахомова. Як неодноразово вона зазначала, під час вступних екзаменів абітурієнту необов’язково знати словацьку мову. Достатньо пройти незалежне тестування з української мови і літератури, історії та – на вибір абітурієнта – з іноземної мови або географії. Словацьку можна реально опанувати в процесі навчання в університеті. Спочатку студенти проходять інтенсивний мовний курс із представником Міністерства освіти Словаччини доцентом Ярославом Джоґаником. Потім отримані знання закріплюють на мовно-ознайомчій практиці в сусідній державі. І вже з 2 курсу всі дисципліни “словацького циклу” слухають цією мовою.

Технічне забезпечення навчального процесу досить добротне. Тут є велика бібліотека, фільмотека, комп’ютерний клас, лазерний проектор, розмножувальна техніка тощо. Одним словом – усе для людини, небайдужої до опанування близької нам словацької словесності. Остаточним “продуктом” цієї цікавої “кухні” є, переважно, вчителі словацької мови та літератури. Не можна не відзначити суто людський фактор. Кафедра словацької філології УжНУ охоплює невеличку аудиторію – близько двох десятків студентів. Тому тут панує затишна, доброзичлива, родинна й романтична атмосфера. Хто не вірить – нехай переконається, поспілкувавшись з випускниками.

Мирослав Гудачік


clipnews